Різдво Христове – це великий і прекрасний день... Наша парафіяльна спільнота святих Кирила і Методія у Крихівцях його переживала по-особливому.  У святковому богослужінні взяли участь багато парафіян і гостей з міста та навколишніх сіл. Колядки в цей день лунали на кількох мовах – по-українськи, по-латинськи, по-іспанськи і по-італійськи – у парафії, а потім ще по-англійськи і по-німецьки у монастирі. Це вперше і біля прекрасної Шопки, яку цього року вперше поставили у церкві, фігури в якій сягають 90 см. Наші місцеві дизайнери постаралися і прикрасили це «місце для Бога-Дитяти» з повною відданістю та неперевершеним смаком.

П’ятеро священиків служили різдвяні відправи: очолював о. Йосафат Бойко ВС, настоятель парафії, а співслужили о. Артуро Руїз Фрейтес, ВС – священик нашого Згромадження, який відвідував в ці дні Україну, о. Андрій Кудлик, ІІІ Чин ВС, та два нововисвячені священики-монахи, о. Антоній Вацеба, ВС (який готується до навчання в Римі) і о. Теодосій Савчук, ВС, який вже переїхав на нову місійну працю до Вінниці, де вже від 15 січня відбудеться офіційний початок праці Згромадження у цьому місті.  

У часі відправи о. Йосафат Бойко, ВС закликав присутніх роздумати  над цінністю приходу Бога до людини у виді Дитяти. Зокрема він зазначив:
«Згадуючи таїнства з життя Господа нашого Ісуса Христа, наша увага лине до Його святої Особи: Він правдивий Бог і правдивий чоловік. Яко Бог, був при створенні світу, «Ним постало все і ніщо, що постало, не постало без нього» (Ів 1,3); про Нього сповіщали пророки: «Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім'я Еммануїл» (Іс 7, 14). Він був зачатий від Святого Духа і народився від Діви Марії в часі, яко людина, правдивий чоловік. Це завжди залишається для нас «ТАЇНСТВОМ» і то великим, перед яким треба схилити свою голову на знак смирення та визнання Божої всемогутності, яка проявляється у простоті народженої дитини. Усе це таїнство викликає у людини здивування та невимовну радість, а одночасно і захоплення, як про говорив св. Йоан Золотоустий: «За чим колись тужили праотці, що предсказували пророки і що бажали бачити праведники, те сьогодні сповнилося і стало дійсністю. Бог з'явився на землі в тілі й оселився між людьми. Тому, мої дорогі, радуймося і веселімося».
Бог з неба сходить до людини, щоб нагадати людині про велику правду, що вона призначена – для неба. Так, браття і сестри, ми призначені для неба, Христос-Бог стає людиною, щоб нагадати людині, що вона сотворена на «образ і подобу Божу» (пор. Бут (1,26) і що вона прямує до вічності.

Бог через Ісуса Христа – Сина свого Єдинородного об’являє себе людству: «Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, - той об'явив» (Ів 1, 18).

Протягом перших століть християни не мали окремого празника Христового Різдва, а святкували празник «Богояв¬лення». Цей празник поєднував у собі і Христове Різдво і Хрещення Ісуса в ріці Йордані. Грецьке слово «Епіфанія» чи «Теофанія» означає власне «Богояв¬лення» і означало не тільки появу Ісуса Христа при його хрещенні, але і його появу на землі, тобто його Різдво.

Тому в ці святкові дні, смиренно схиляючи нашу голову та наш ум перед Величністю Бога у малій Дитині, співаємо зі всією Церквою: «Таїнство бачу я дивне й преславне, небом стає вертеп, престолом херувимським – Діва, оселею – ясла, в яких лежить неосяжний Христос Бог. Його, оспівуючи, величаю!» (Канон утрені празника).

Наша увага сьогодні також лине і до середовища, родини, де вибрав прийти до людини сам Господь. Він, яко Бог, вибрав собі за матір Діву – таїнство. Його опікуном стає Святий Йосиф, Обручник Діви Марії - таїнство. Він має матір і опікуна. Він народжується у родині. Зазвичай у родині приходять діти у цей світ, тому для кожного з нас родина – це щось «святе». Батько і матір, якими би вони не були – вони завжди є тато і мама, і яка би відстань нас не розділяла – вони завжди «близько». Чи вони живі чи померлі – за них ми повинні молитися.

Різдвяні та Йорданські свята є часом, коли ми збираємося у родині, коли ми відвідуємо одні одних з колядкою, коли ми стаємо одні одним ближчими та нагадуємо собі про родинні зв’язки. Це час, коли ми повинні відвідати родичів і близьких, яких, можливо ми давно не відвідували; це час, коли ми повинні примиритися з нашими близькими, бо святкуємо прихід на землю Христа «Царя Миру», як його часто величаємо. Ціла родина сумує, коли якогось члена немає з ними чи він хворий, чи відсутній. Родина терпить важко, коли якийсь член нехтує родинним затишком чи нехтує рідною хатою. Добрий батько зажди старається, щоб усі були «одним цілим», а не кожен жив сам по собі.

Ще однією родиною для кожного з нас, дорогі брати і сестри, є парафія, наша парафіяльна спільнота. Вона помітно зросла за останній рік, не тільки кількісно, але ми стали ближчими одні до одних. Ми тішимося і радіємо, коли парафіяльна спільнота збільшується (через народження дітей, через створення нових родин), і сумуємо, коли хтось від нас відходить (через переселення чи через відхід з цього життя). Наша «парафіяльна родина» терпить, коли хтось з «наших» нехтує родинним затишком, нехтує «рідною хатою – храмом», коли хтось живе сам по собі. Двері нашої родини відкриті для всіх Вас, вас – які давно живете на нашій парафії, вас, які щойно переселилися і ми ще з Вами незнайомі (познайомимося при Йорданських Пастирських відвідинах), вас, які приїжджаєте до нас на спільну молитву чи просто в гості, до монастиря чи до храму.

Різдвяні свята – це родинні свята, це час, коли ми всі збираємося при вифлеємських яслах і колядкою прославляємо Христа – Бога, «рожденного» у людській родині і просимо, щоб він оздоровив наші родини і навчив нас правдивої любові, яка повинна царювати у наших домівках.

Всіх Вас обіймаю, ближчих і дальших, рідних по крові і по духу, та вітаю Вас «Христос Рождається! – Славімо Його!».

Великою радістю для нас – це велика кількість вірних, які приступили до сповіді і до св. Причастя. По відправі всі урочисто і процесійно направилися до Шопки-Вертепу, де лежав Дитятко-Ісус і там міжнародними колядками (на шести мовах) прославляли Бога, народженого у Дитяті. 

повідомив о. Йосафат В. Бойко, ВС
www.pkm.if.ua