У розвинутих країнах трансплантація органів є щоденним явищем у медицині. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у світі щороку проводять більше 70 тисяч операцій із трансплантацій нирок та близько 6 тисяч із пересадки людського серця. В Україні культура дарування органів іншим людям покрита завісою страху. Одна з причин – «чорний ринок людських органів», сотні українців шукають покупців на свої нирки та печінки, ЗМІ все частіше оповідають про чорних трансплнтологів. Та є і інша світла сторона цієї великої і благородної справи.

6 листопада у Чернівцях відбувся круглий стіл присвячений обговоренню розвитку та реформування трансплантаційної служби України зорганізаваний Департаментом охорони здоров'я та цивільного захисту населення Чернівецької облдержадміністрації. В обговоренні цього питання взяли участь науковці з Буковинського державного медичного університету, громадські діячі, представники засобів масової інформації, благодійні і правозахисні організації, місцеві органи виконавчої влади, представники УПЦ КП та духовенство Буковинського вікаріату УГКЦ - о. ліц. Володимир Боровий і о. д-р Андрій Танасійчук.

Предметом дискусії стала запропонована Міністерством Охорони Здоров'я України концепція щодо розвитку трансплантаційної служби. Дискусія відбувалась у привітній і теплій атмосфері, де кожний із учасників зумів представити науково-медичну, етичну та релігійну думку щодо висвітлення цієї проблематики.

Під час обговорення теми за круглим столом о. Андрій Танасійчук сказав: “Церква стоїть на захисті людського життя від самого його початку аж до природної смерті і тому трансплантацію також потрібно вважати способом рятування життя». Крім того отець представив товариству офіційне навчання Католицької Церкви, яка каже «Трансплантація органів відповідає моральному закону і може бути гідною похвали, якщо небезпеки і фізичний та психічний ризик, яких зазнає донор, пропорційні бажаному добру, що його отримає одержувач». (ККЦ,2296). Давання органів після смерті є шляхетною і корисною справою, і треба до неї заохочувати, як до вияву щедрої солідарності. Воно є морально неприйнятним, якщо донор або ті, що мають на це право, не дали виразної своєї згоди. Тим більше, морально неприйнятним є безпосереднє спричинювання каліцтва або смерті одній людині, хоча б це було для того, щоб продовжити життя інших людей" (ККЦ, 2296).

Продовжуючи думку, отець доктор наголосив: «…в українському суспільстві панує страх при згадці даної теми. Цей страх криється у незнанні, або неправильному розумінні медичних принципів. Найкраще ця тема розпізнається через християнські засади. Потрібно заохочувати українське суспільство до виховання позитивної думки про трансплантаційну службу в Україні. Держава зі свого боку повинна ревізувати та адоптувати до сучасних вимог Закон України про трансплантацію №1007-XIV від 1999 року. Натомість традиційні Церкви Володимирового Хрещення в Україні можуть формувати та виховувати шанобливе ставлення суспільства до донора, до реципієнта та лікаря.»

На зустрічі за круглим столом, духовенство православних Церков висловлювали більш стриману позицію, вказуючи на те, що офіційна позиція їхньої Церкви до питання донорства органів буде прийнята Синодом єпископів УПЦ КП.  Отець Володимир Боровий порадив співбратам переглянути напрацювання в цій галузі Школи біоетики УКУ  та публікації професора Українського Католицького Університету отця д-ра Ігоря Бойка.

На завершення роботи «круглого столу», Департамент охорони здоров'я та цивільного захисту населення Чернівецької ОДА, який ініціював зустріч, висловив сподівання на продовження фахового обговорення цієї морально – етичної дилеми.

Антоній Ромко

Джерело: http://bucvic.info

Довідка урядового порталу:

На сьогодні в Україні  роблять сотню пересадок нирок на рік, одну - серця, і 12-14 - печінки. При цьому щороку трансплантації нирки потребують понад 2000 людей, печінки - близько 1000, серця - 500-700. Але отримують їх одиниці. Нині донорами найчастіше стають родичі хворого, але в багатьох випадках через медичні показники їхні органи не придатні.

Розмову з доктором морального богослов’я, керівником Школи біоетики УКУ, отцем Ігорем Бойком пропонуємо переглянути тут