//

Ув’язнення зазвичай не змінює підлітків на краще, – американський професор в УКУ

Ув’язнення молодих людей зазвичай не сприяє зміні особистості. Наприклад у США, у штаті Вісконсин, 90% молодих людей, які вийшли з тюрми, скоюють рецидив. Тому потрібно пошукати метод, який би допоміг змінити цю ситуацію на краще.

 

Про це 17 березня в Українському католицькому університеті зазначив професор Даніель Лінч з університету Вісконсин (США). В УКУ він провів семінар «Проблеми поведінки та соціальна адаптація американських підлітків, які відбули терміни позбавлення волі».

 

Причини, чому молоді люди потраплять у місця позбавлення волі різні: це недостатня соціальна заанґажованість, байдужість власних батьків, почуття непотрібності у школі, тощо. «Молодим людям часто бракує надії, – розповідає Девід Лінч. – Загальне оточення вулиці формує песимістичне ставлення до життя. Такі молоді люди зазвичай не спромоглися розвинути стосунки дружби чи любові. В результаті, вони потрапляють у виправні колонії, де усвідомлюють що їм не вистачає освіти, професійних навичок. Саме середовище в’язниці – це середовище приниження і насильства. Після виходу з тюрми, вони мають дуже малу надію на краще майбутнє».

 

Тому, за словами професора, у штаті Вісконсин розробляють так звані оптимістичні підходи. «Ми намагаємося опікуватися молодими людьми, аби їх не допустити до тюрми або ж проводити їхню реабілітацію після ув’язнення. Ми розробили модель «Відновлення справедливості». Ідея цього підходу – відновити молодих людей, щоб вони могли повноцінно повернутися до суспільного життя. Бо лише покарання підлітків не дасть доброго результату. Нам потрібно відновити певну компетенцію в людині, допомогти їй здобути певні соціальні навички в житті. Щоб молодий злочинець відчував свою відповідальність перед жертвою, умів відшкодувати провину».

 

Професор Даніель Лінч розповів позитивний приклад такої реабілітації підлітків на одному із ранчо у штаті Вісконсин. «Підлітки у цій програмі живуть зазвичай у прийомних сім’ях. Вони мають освітню програму, здобувають професійне навчання. Також акцентується увага на духовному розвитку людини з християнської точки хору. Це допомагає молодим людям зрозуміти глибший сенс життя. Вони також активно працюють на громадських роботах, що дає їм відчуття потрібності. Ми надаємо консультування не лише самому злочинцеві, а й його рідним. Після 5 років роботи цієї програми не спостерігалося рецидивів».

 

Даніель Лінч наголосив, що успіх цих програм залежить також від людей, котрі їх реалізовують. «Успішна програма гарантована спільним бачення працівників, котрі працюють як команда. Працівники також повинні вірити у зміну злочинця, налаштуватися на тривалу роботу, бо позитивних змін швидко не варто чекати».

 

Довідка
Професор Д. Літч 15 років пропрацював вчителем у школі для дітей, яких звільнили з місць обмеження волі. Магістерку зробив в Університеті Вісконсин (труднощі у навчанні та розлади психіки), докторат про реформу виправної системи для неповнолітніх захистив у Латвії.

 

Д-р Літч викладає в Університеті Вісконсин на програмі підготовки вчителів для роботи з дітьми з особливими потребами в умовах масової і спеціальної освіти. Тепер він має трирічний грант від Фулбрайт в Україні і працює над проектом підготовки спеціалістів для роботи з дітьми, які мають особливі потреби.

 

Прес-служба УКУ