Новий тиждень ми розпочали з двома сумними подіями: «невідомі» вандали знищили хрест на Оболоні в Києві, а в далекій Баварії помер Отто фон Габсбург. Направду, серед великих людей сьогодення, які були адвокатами українського народу і його Церкви особливіше місце займають блаженний папа Іван Павло ІІ і син блаженного Карла І, останнього галицько-волинського короля, який сидів на Даниловому престолі – архикнязь Отто фон Габсбург. Вирісши у вигнанні, він все ж таки зберіг любов до рідної Австрії та до народів, які населяли державу його предків. Отто фон Габсбург відомий, як гарячий прихильник демократизації в країнах за залізною завісою, який у 1989 році домігся, щоб Республіка Австрія відкрила кордони з соцкраїнами. Цим було спричинено серйозну дестабілізацію соціалістичного табору і це стало однією з причин падіння комуністичних диктатур в Європі, а тим і визволенням України з більшовицького ярма. Вихований глибоко віруючими батьками, Отто фон Габсбург цілого життя зберігав синівську вірність Католицькій Церкві і Вселенських Архиєреям зокрема.

Людина, котра боролася проти гітлерівського режиму і котра порівнювала Путіна з Гітлером, людина, котра застерігала європейських політиків проти політики подвійних стандартів і виступала за приєднання усіх країн до Європейського Союзу, людина, котра з моменту заснування ЄС докладала усіх зусиль, щоб ця організація ґрунтувалась на християнських принципах вже самим цим заслуговує на глибоку пошану. Слід зазначити, що архикнязь Отто фон Габсбург був великим прихильником України, її великим другом, котрий завжди вважав, що Європа без України ніколи не буде повноцінною і це старався донести до європейських політиків. Його смерть – це велика втрата і для нас українців, особливо в цей час, коли в Україні стрімко згортаються демократичні свободи, а нетолерантність по відношенню до католиків стає нормою українського суспільства. Сподіваймося, що наслідник архикнязя  - Карл фон Габсбург продовжить батькову діяльність у справі оборони християнських цінностей та прав народів.

Те, що в Україні нетолерантність до католиків стає суспільною нормою вказує і недавній акт вандалізму – знищення хреста, встановленого київською римо-католицькою громадою на Оболоні в Києві. Якщо цей факт брати поза суспільним контекстом останнього часу, то він сам по собі не мусить бути правилом, а скоріше ізольованим ексцесом. Але у світлі останніх подій, які вказують на утиски та переслідування католиків в Україні, цей акт вандалізму інакше, як цілеспрямований антикатолицький акт розцінювати неможливо. Україна все більше перетворюється на державу, в якій католики все більше стають громадянами другого, а то й третього сорту. І потрібно відзначити, що за такий стан відповідає не лише теперішній режим, але й «високоморальні» псевдоінтелектуали, які на останніх президентських виборах закликали народ голосувати «проти всіх», вбивши тим самим в людей будь-яке прагнення до політичної активності. І тому знову і знову постає питання самоорганізації католиків в Україні для боротьби за свої фундаментальні права.

Але минулий тиждень на глобальному рівні порадував увесь католицький світ добрими вістками – Ватикан запустив новий інформаційний портал, на якому буде можливість черпати максимум інформації про життя Церкви. У сучасному інформатизованому світі це є надзвичайно важливим кроком, адже багато речей з церковного життя у ЗМІ отримують абсолютно непрофесійне висвітлення і доходять до споживача у зовсім викрученому варіанті. Тепер Церква зможе подати більш якісну і розгорнутішу інформацію про Саму Себе - все на одному місці, немає більше великої потреби гортати кілька сайті, вишукуючи необхідну інформацію.

Цього тижня Папа Бенедикт ХVІ святкував 60-ліття свого священичого служіння. Річниця вагома. Уже 60 років теперішній Папа діє як священик, звіщаючи Радісну Новину усім, до кого він посланий. Цілий католицький світ радісно відзначав цю дату.

А в Цей же ж таки час в Україні не вщухають пристрасті довкола догналівців, щоправда довкола їхнього жіночого видання – тепер вже колишніх монахинь. По щирості, завжди дивувала їхня самоназва «контемплятивні сестри». Бо за звичай контемплятивні сестри не бігають з плакатами по містах і селах, не беруть церкви штурмом, а тихенько у своїх монастирях молять Бога про Його змилування над світом. Спроба порівняти їх з сестрами кармелітками-босими, кларисками чи бенедиктинами заздалегідь приречені на провал – бо між догналівськими «сестрами» і католицькими контемплятивними монахинями практично нічого спільного знайти не можливо. Відверто кажучи, можливо, було би потрібно назвати їх тим, чим вони дійсно є – бойові жіночі загони єресіарха Антоніна Догнала. Їхнє злодійське присвоєння каплиці оо. Редемптористів викликало спротив місцевих мешканців, котрі не хочуть в себе під боком мати соціально небезпечну секту. Очевидно, що найближчим часом гостроти цьому конфлікту нададуть самі догналівці, котрі звикли не поважати церковні та обходити державні закони. Напевно, для багатьох було шоком почути на минулотижневій прес-конференції у святоюрських палатах, що крім монастиря у Брюховичах усі інші «монастирі» «сестер»-догналіток є незаконними з точки зору канонічного права, а також і те, що з усієї маси «сестер» всього на всього 29 були монахинями, а решта - не зрозуміло ким. В цей спосіб розкрився черговий фарс Догналової секти. На правду, стає шкода обманених дівчат, які догналівською брехнею зведені на оманливі стежки.

О. Орест-Дмитро Вільчинський