«В Італії майже 2000 українських шлюбів і більшість із них –  з представниками інших країн», – про це було сказано на Міжнародній науково-практичній конференції: «Транснаціональні сім’ї як наслідок української трудової еміграції: проблеми та шляхи їх розв’язання», яка відбулася у Львові в кінці березня .

«В Україні про такі сім’ї мало говориться і майже немає публікацій на цю тему» – констатувала п. Ірина Ключковська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка». Внаслідок цього явища збільшується кількість осіб, які мають одну, дві або кілька ідентичностей, що фіксується в подвійному громадянстві. «Живе в одній країні, працює в іншій, дітей навчає ще в іншій», – продовжила п. Олена Малиновська, головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень. Зазначені тези вимагають реакції, як з боку України, так і з боку країн розселення, що і стало метою конференції: об’єднати зусилля органів державної влади та місцевого самоврядування, Церкви, громадських організацій, членів родин трудових мігрантів, науковців до пошуку вирішення проблем, пов’язаних з формуванням новітнього феномену – транснаціональних сімей, які виникли внаслідок зовнішньої трудової міграції України.

Про італійський досвід праці з мігрантами говорила п. Тетяна Кузик, перша радник українка з питань країн Східної Європи міської ради міста Риму. Вона, зокрема, повідомила, що в Італії нараховано від 40 до 70 громадських організацій, які займаються питаннями мігрантів, відтак запропонувала владним структурам України створити умови, щоб в Україні серед посадовців були колишні заробітчани, «які знають про що говорити і розуміють зсередини потреби мігрантів». Внесла ряд пропозицій, серед яких –  щорічне фінансування з бюджету України мігрантів за кордоном, «наприклад, надання безвідсоткових кредитів». Звернула увагу на надання трудового статусу українським мігрантам, що працюють у сім’ях. Запропонувала продовжувати літні табори для дітей емігрантів в Україні. «У таких обставинах мати, яка приїде, зможе відродити цей зв'язок з ними, при цьому і сама відпочити», –  зазначила п. радник. Запропонувала проведення подібних конференцій в інших країнах, питання про що в Італії лобіюється.

У відповідь на ці зауваги п. Михайло Ратушний, голова Української Всесвітньої координаційної ради (УВКР), сказав, що «праця з мігрантами є обов’язком української держави», однак, за його словами, УГКЦ робить левову частку праці того, що належало б до діяльності посадовців. Працю УВКР бачить в тому, щоб не допустити втрати ідентичності українця. За його словами, посилюється процес переходу від транснаціональних сімей – до інтернаціональних. «Лише в Російській Федерації є до 2 млн. мігрантів», – говорить голова УВКР, що призводить до того, що в Росії, за його словами, на міліони зменшується етнічна кількість українців. Окрім того, частина дітей мігрантів також бажає виїжджати на навчання, з метою неповернення. До прикладу, в Іспанії навчається 800 українських дітей.

Україна теж вражає регіональною статистикою. «Лише у Львівській області, є 30 тис. дітей, батьки яких на заробітках», – зазначила п. Уляна Садова, завідувач відділу соціально-гуманітарного розвитку регіону Інституту регіональних досліджень НАН України. Ця дійсність потребує фахової праці з такими полілокальними сім’ями, модель якої детально представив експерт Григорій Селещук, голова Комісії у справах мігрантів УГКЦ.

Загальну статистику навів о. Василь Поточняк, виконавчий секретар Пасторально-місійного відділу УГКЦ, наголосивши, що «на даний час у світі понад 200 млн. людей є мігрантами». Він також зауважив, що специфіка української еміграції є жіночою – 78% - 86% – це жінки в італійських місцевостях. За словами директора програми з міграції та спільного розвитку благодійної організації «Soleterre» Алессандро Бальдо, це, переважно, люди віком від 40 до 60 років. Вони, як правило, є вихідцями з областей Західної України. Більшість із них емігрували в Італію самостійно та в пошуках роботи. У зв’язку з цим, в Італії розробляють різноманітні програми, які передусім спрямовані на «транснаціональний добробут». Окрім того, виконавчий секретар ПМВ, звернув увагу на те, що українці, які виїхали, «все ж залишаються неабияким потенціалом українства і за кордоном», а тому «не завжди асиміляція є такою масовою, особистості створюють італо-українські асоціації і мають кращий вихід на владу, щоби допомагати у колі своєї родини, а також у суспільстві», – сказав секретар відділу і запропонував звернути увагу на цих осіб.

З боку керівника центру для іноземних громадян та їхніх сімей, благодійної асоціації «Soleterre», яку представляла К’яра Лайнаті, звучала заувага до України про недостатню працю на рівні освітянських закладів, а також мас-медіа, де міграційний досвід часто викривляється. БА «Soleterre» також представили перший довідник емігрантам, який вони видали в Італії.

У роботі конференції взяло участь понад сто провідних науковців в галузі міграції, громадських організацій та церковних структур, двадцятеро з яких з-за кордону – Німеччини, Польщі, Угорщини, Італії – а також представники державних органів влади Риму, Мілану та громадських організацій.

Внаслідок обговорення, учасники конференції ухвалили звернутися до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України з проханням: - забезпечити належне нормативно-правове підґрунтя для регулювання питань, пов’язаних із трудовою міграцією в Україні, серед іншого, розробити закон України «Про правовий статус трудових мігрантів» та державну програму повернення трудових мігрантів на Батьківщину; укласти двосторонні міжурядові угоди між Україною та країнами ЄС про взаємне визнання документів про середню освіту, дипломів, свідоцтв про навчання, вчених ступенів та звань; - здійснити необхідні адміністративно-інституційні заходи, зокрема,  розглянути можливість виведення Державної міграційної служби з-під підпорядкування МВС і введення безпосередньо під підпорядкування КМУ, передачі йому повноважень у сфері регулювання трудової міграції громадян; сприяти створенню в Західному регіоні (зокрема у Львові) мережі консульських представництв таких країн, як Італія, Греція, Португалія та Іспанія;

здійснювати належне фінансове забезпечення роботи Центрів української культури, зокрема в Римі, а також сприяти відкриттю таких центрів у інших країнах проживання українських трудових мігрантів; створити необхідні умови для того, щоб мігранти стали протагоністами власних прав та свобод в уряді та парламенті; - забезпечити надання вчасної психологічної допомоги дітям та членам родин трудових мігрантів, запобігти усім негативним проявам девіантної поведінки  шляхом налагодження тісної співпраці шкіл, психоневрологічних лікарень, громадських організацій та соціальних служб; створення робочих груп для дослідження проблем дітей трудових мігрантів, зокрема у сільських районах; збільшення квоти соціальних педагогів та психологів у середніх освітніх закладах України; організації та проведення літніх сімейних таборів для батьків та дітей; - забезпечити належний інформаційний супровід українських трудових емігрантів шляхом сприяння створенню при консульських установах відповідних кіл-центрів для своєчасного забезпечення необхідною інформацією трудових мігрантів; - забезпечити проведення регулярної науково-дослідної експертизи міграційних процесів, зокрема стану сімей, пов’язаних з трудовою міграцією; - налагодити тісну співпрацю з громадськими організаціями, діяльність яких дотична до проблем трудової міграції.

Організатори: Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК), Всеукраїнський благодійний фонд «Запорука», Soleterre – Strategie di Pace ONLUS.

Повідомили у прес-службі ПМВ