Фрагмент глиняної печатки з назвою Вифлеєм знайшли ізраїльські археологи при розкопках у стародавній частині Єрусалиму, що поза стінами Старого міста, відомої як пагорб Офел. Це найстаріше відкрите історичне свідчення існування біблійного міста, з якого походив цар Давид та в якому народився Ісус.

Глиняний відбиток податкової печатки, датований VIII або VII століттям до Різдва Христового, розміром півтора сантиметра. На ньому видно фрагмент єврейського напису повної назви «Бет Лехем», тобто Вифлеєм. Ймовірно, це була чиновницька казначейська печатка, якою позначали транспорт податкової данини для правителя Єрусалиму.

Археолог Елі Шукрон з Ізраїльського Департаменту Стародавностей, що керує розкопками в Єрусалимі, вважає, що печатка походить з часів першої святині. Із збереженого фрагменту тексту, написаного в три рядки, експерти пропонують таку інтерпретацію: «У сьомий рік правління короля (незрозуміло чи йдеться про Єзекія, Манасію чи Йосію) був відправлений вантаж з Вифлеєму до царя в Єрусалимі».

Археологічне відкриття доводить важливість Вифлеєму в Старому Завіті. Вифлеєм, єврейська назва якого (Бет Лехем) перекладається як «Дім Хліба», розташований у восьми кілометрах на південь від Єрусалиму. У Біблії Вифлеєм також відомий як Ефрата, вперше з'являється в описі смерті та місця поховання Рахилі, дружини патріарха Якова (Рим. 35,19; 48,7). У Вифлеємі був помазаний на царя Давид, молодший син Єссея, нащадка Боаза і Рут (1 Цар 16,1-13).

Пророк Міхей, який жив у період, з якого походить фрагмент, заповідав, що з Вифлеєму з коліна Юди прийде очікуваний Месія (Міх. 5,2). Археологічна знахідка доводить історичність згадки про Вифлеєм у Старому Завіті, а також підтверджує своє існування упродовж багатьох століть, задовго до того, як воно стало місцем народження Ісуса Христа.

За матеріалами: Radio Watykańskie