Українська Греко-Католицька Церква в Італії з нагоди року Патріарха Йосифа Сліпого організувала презентацію двотомника «Патріарх Йосиф Сліпий у документах радянських органів державної безпеки (1939 – 1987)». В суботу, 9 червня 2012 р., зустріч відбулася у конференц-залі при Соборі Святої Софії, а в неділю, 10 червня, при українській парафії Свв. Сергія і Вакха в Римі. Книгу презентував упорядник видання Володимир Сергійчук, академік Академії наук вищої школи України, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Для істориків професор викладає період козацтва. Для журналістів – історію України. У його науковому доробку численні дослідження та опрацювання документів XX століття, зокрема щодо розселення українців у світі, національних меншин в Україні, діяльності ОУН-УПА, внеску українців у розвиток світової науки і культури.

Як проф. Володимир Сергійчук, православний за конфесійною приналежністю, будучи світським істориком, почав досліджувати історію Української Греко-католицької Церкви? «Із 1991 року, коли доступи до архівів були відкриті, досліджую і публікую документи архівів. До цього часу ніколи не бачив синьо-жовтого прапора, ніколи не зустрічався із вірними УГКЦ. І саме під час праці над архівними документами побачив героїчне життя Митрополита Андрея Шептицького, Патріарха Йосифа Сліпого, багатьох подвижників Церкви» , - розповів у вступному слові науковець.

Окрім двохтомника «Патріарх Йосиф Сліпий у документах радянських органів державної безпеки (1939 – 1987)», професор дослідив, опрацював і видав про Церкву кілька книг: “Нескорена церква. Подвижництво греко-католиків у боротьбі за віру і державу», “У боротьбі за рідну віру римо-католики України завжди були несхитними», відома книга про славетних українців: "Що дала Україна світові». Разом із іншими дослідниками видає книжку “Митрополит Андрей Шептицький у документах радянських органів державної безпеки (1939-1944 рр.)”.

Із описів, які робили КГБ-істи про Патріарха Йосифа, видно, як в ім’я майбутнього свого народу цей справжній герой України не відступився, продовжував діяти і в казематах, і на морозах. Це дає право історикові сказати, що такі постаті уможливлюють всім українцям, без огляду чи вони із Східнього регіону України чи Західного, змінювати погляд і уяву про УГКЦ. Пан Професор навів приклад, що попри усю складну політичну ситуацію в Україні, коли у Верховній Раді, де є 10 греко-католиків, проводилася збірка на видавництво цього двотомника, то свої пожертви склали більше 100 осіб. А як голосувалося питання про святкування ювілею Патріарха на державному рівні, то майже всі депутати проголосували “за”. Постаті Митрополита Андрея Шептицького, Патріарха Йосифа не тільки потрібні Україні, але і є прикладом і напімненням для наших президентів і політичних діячів: вони мусять бути готові до того, що у боротьбі за правду, їм на дорозі «зустрінуться» КаМаЗи, або їх можуть кинути у в’язницю.

«Діяльність УГКЦ в ім’я майбутнього України виховала таких великих Мужів. Це не тільки Галицькі Митрополити, це провідники цілої України. Обидва були незламні під час переслідувань. Документи стверджують, що вони були не тільки релігійні діячі – але вони є великими Синами України, бо обидва цей синівський обов’язок сповняли». Вони історичними обставинами були поставлені у дуже складне становище. «Терпіли настільки багато, що їхнє страдництво дало великий внесок у відродження свідомості, передалося тим, хто 1 грудня прийшли на референдум, і проголосували за вільну Україну, а тепер прискорює відродження незалежної України», – каже дослідник.

Професор тепер має ціль написати біографію Митрополита Андрея Шептицького і Патріарха Йосифа, і вважає, що ці дві постаті роз’єднувати не можна. “Без Митрополита Андрея не можна говорити про Патрірха Йосифа”.

Перша презентація двохтомника відбулася у православному храмі у місті Харкові. Велелюдними були свята презентування у рідному селі Патріарха в день його народження, у Івано-Франківську, Львові, Підгайцях. А також у Мюнхені, у Талліні, у Вільнюсі та США. Презентована була вона і на телебаченні, і у пресі.

Під час дискусій у Римі присутні запитували Пана Сергійчука, що його вразило, коли читав документи КГБ про Патріарха Йосифа. «Що на жодному судовому процесі не відмовлявся ні від Церкви, ні від Папи, ні від України. Після всіх тортур він не зламався», – відповів професор.

Чи були проблеми із доступом до архівних документів? «Мені було легше, бо я один із перших пішов у архіви досліджувати, і після перших видань, коли я згідно із формою подавав запит, то мені вже не відмовляли. Правда, діюче законодавство не дозволяє розсекречувати матеріали агентури органів державної безпеки, тому у книгах читач часто побачить три крапки».

У Москві та інших містах Росії є документи, до яких дослідники не мають доступу. Навіть документи про голодомор тільки після 75 років подаються на опрацювання. Однак професор зауважує, що всі документи збережені. Часто він зустрічає заяви істориків, що ті чи інші документи були знищені під час Радянської влади. Але вони насправді зберігаються у архівах (АУДІО). Як, наприклад, архів Українського Вільного Університету.

Тішить професора, що є багато студентів-аспірантів, які мають потяг до наукового дослідження. Планують через науковий підхід показати, хто такі українці. З України багато хочуть користати, але не хочуть про українців правду говорити. Професор вірить у молодь. «Нинішня молодь не така, як ми були. Сьогоднішня молодь знає, як усе було, і України не віддасть. Інтернет не дозволить (жартує)».

На завершення презентації, у конференц-залі при Соборі Святої Софії Владика Діонісій, а в українській парафії Свв. Сергія і Вакха о. Марко-Ярослав Семеген подякували доповідачеві за достойне свідчення та за плідну наукову працю.

За повідомленням Товариства «Свята Софія»
для прес-служби УГКЦ в Італії