В неділю 29 травня 2011 року у давньому українському місті Городло на Волині (тепер Польща) відбулися урочистості присвячені поєднанню та примиренню польського і українського народів. Впродовж останіх кількох років з ініціятиви місцевого латинського пароха – о. каноніка Генріка Круковського відбуваються спільні богослуження духовенства Римо-Католицької та Української Греко-Католицької Церков, як видимий знак єдності, завдяки присутності українців і поляків на спільних молитвах за примирення наших народів.

Попри страшне лихоліття ІІ Світової війни та операції „Вісла”, внаслідок якої була насильницька депортація корінного українського населення, однією з українських пам’яток, що збереглися на землях Західної Волині є церква св. Миколая у Городлі (тепер Грубешівський повіт Люблинського воєводства). У Божественній Літургії св. Івана Золотоустого, яку очолив Перемишльсько-Варшавський Митрополит УГКЦ, Іван Мартиняк за участю духовенства двох Церков взяли участь численні вірні та гості, що прибули до Городла. З боку духовенства УГКЦ Літургію служили – митр. прот. др Стефан Батрух, парох парафії св. Миколая Чудотворця в Холмі, територія якої охоплює Городло; прот. Богдан Панчак, настоятель українських греко-католицьких семінаристів в Люблинській Митрополичій духовній семінарії; о. Сергій Стесенко, докторант катедри права Східних Католицьких Церков факультету права, канонічного права і адміністрації Люблинського Католицького Університету Івана Павла ІІ. В часі Літургії, окрім української лунала теж польська мова, а дияконське служіння звершував диякон д-р Петро Сивицький, науковий працівник ЛКУ. Прикрасою відправи був літургійний спів, який виконували українські семінаристи з Люблина.

У проповіді Митрополит Іван звернув увагу на те, що починаючи з Городла, де в 1413 році була підписана унія між Польщею та Великим князівством Литви, яка в загальному мала позитивний вплив на становище українців, набирають сили унійні стремління і в Українській Церкві.

Церква св. Миколая має для українців особливе значення ще й тому, що хоча і первісно була знищена, а потім перебудовувалася, однак у 1937 році  її посвятив Владика Миколай Чарнецький, тодішній Апостольський візитатор для українців греко-католиків на Волині, Поліссі, Холмщині, Підляшші та Віленщині. Мощі блаженного Миколая Чарнецького були урочисто перенесені до цієї церкви в 2007 році, а своє душпастирське служіння для українців греко-католиків в 1931-1936 та 1940-1945 роках звершував о. Йосафат Федорик, тодішній парох в Городло та інших поблизьких селах, а пізніше підпільний єпископ УГКЦ.

Попри те, що Городло спіткала подібна доля до сотні українських місцевостей, що втратили своїх мешканців на етнічних територіях, внаслідок депортацій та знищень, однак щороку чимраз більше українців відвідує землі своїх предків. Натомість в сучасній історії залишатиметься незатертий слід культури і духовності нашого народу на цих землях, аж поки залишатимуться його видимі знаки, такі як українські церкви.

Після урочистої відправи був здійснений чин благословення пам’ятної таблиці, яку встановили біля церкви польські мешканці Городла.

Цього ж дня українська семінарійна спільнота відвідала місцевість Ґдешин (по дорозі між Грубешовом і Замостем), де в 1671 році була збудована церква Покрови Пресвятої Богородиці. Після ліквідації УГКЦ на Холмщині і Підляшші в 1875 році з боку Російської імперії, Православна Церква отримує греко-католицькі святині для свого використання, а вірних УГКЦ в насильницький спосіб змушують до переходу в лоно Православної Церкви, внаслідок чого у більш як в п’ятидесяти місцевостях геройськи і мученицьки гинуть греко-католики. Сама церква лише в 1919 році була перебудована на латинський храм. Великі старання для відновлення історичної пам’яті цієї місцевості робить латинський парох Ґдешина – о. Ришард Осташ, на запрошення якого приїхала семінарійна спільнота, де у місцевому храмі виконала фрагмент літургійного співу. У самому храмі спочивають мощі блаженого Зиґмунта Пісарського, який був парохом цієї місцевості перед ІІ Світовою війною і надавав підтримку також місцевим українцям, відтак загинув з рук німців, захищаючи вірних свого села і якого в 1998 році беатифікував Римський Архиєрей Іван Павло ІІ. У 2013 році заплановано в Ґдешині встановити пам’ятник присвячений польсько-українському поєднанню.

Інформацію подав о. Сергій Стесенко

Історична довідка

Перша згадка про Городло датується 1287 роком, як село на заході Галицько-Волинської держави, в якому пізніше будується замок і яке вже в XIV столітті згадується як визначне на Русі і стає місцем суперечки між Польщею та Литвою. У ньому, між польським королем Владиславом ІІ Ягайлом та великим князем литовським Вітовтом, укладається угода 2 жовтня 1413 року. Рішення угоди, заперечуючи положення Кревської унії 1385 р., підтверджували існування Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського як окремої незалежної держави. Разом з тим визнавалася політична зверхність польського короля, який мав стати великим князем литовським після смерті Вітовта. Городельська унія передбачала зрівняння прав шляхти Королівства Польського та Великого князівства Литовського.

Джерело: www.ugcc.org.ua