//

У Москві відбулася презентація видання збірника листів блаженної Матері Терези Калькутської

Мати Тереза Калькутська виявляє світу новий досвід святості, глибину містичних прозрінь. Якою мовою описати це, чи можна визначити суть цього досвіду? Над цими питаннями роздумували учасники презентації книги щоденників і листування матері Терези Калькутської «Будь моїм Світлом» (видавництво «Книжковий Клуб 36.6»). Зустріч з перекладачем книги Світланою Паніч, сестрою Серафимою – представницею Згромадження сестер «Місіонерок Божественної Любові» і співробітником видавництва відбулася 23 лютого в Культурному центрі «Покровські ворота».

 

Мати Тереза (Тереза Гонджа Бояджу Калькутська, 1910-1997) -- одна з найбільш шановних осіб XX століття, католицька монахиня, що прославилася своєю благодійною діяльністю, жінка, що віддала своє довге життя служінню Богові і людям. «Святість причетності» -- таке визначення суті особливого подвигу матері Терези здається найбільш адекватним перекладачці Світлані Паніч. «Мати Тереза не просто йде допомагати бідним. Її думка в тому, що допомагати їм можна, лише ставши одним з них, розділивши їх страждання до кінця. Вона не хоче бути для своїх індійський друзів mam, приходити до них ззовні, і називає бідних Калькутти в своїх листах друзями. Щоб допомогти, принести світло... треба не просто розділити з іншим його тяготи, але і взяти на себе його самітність» -- розповіла С.Паніч. За її словами, імена Едіт Штайн, брата Шарля де Фуко, матері Марії (Скобцової), митрополита Сурожського Антонія і матері Терези Калькутської об'єднує саме досвід причетності, який в кожному святому житті виявився по-різному.

 

Як адекватно передати російською мовою містичні переживання матері Терези, щоб, за словами перекладачки, «не зневажити духовну цнотливість»? Це питання вона весь час ставила перед собою. І річ не лише в тому, що російською дуже важко передати «особливу мову, прийняту в Католицькій Церкві, орієнтовану на ірландське благочестя» (майбутня мати Тереза принесла в юності чернечі обіти в ордені «Ірландські сестри Лорето» -прим. ред.). Книга – «про те, що таке християнство в сучасному світі». І головна проблема російського видання полягала в тому, щоб «пройти між розмитим, «солоденьким» уявленням про християнство — і жорстким ригоризмом тих, хто розуміє християнство як релігію самовдосконалення», ділилася С.Паніч з учасниками вечора.

 

Складнощів роботі перекладача додавав етичний аспект: як розповідає в передмові до англійського видання укладач книги, постулатор канонізації матері Терези о. Брайан Колодейчук, сама мати Тереза не лише не готувала свої листи до публікації, але наполегливо просила адресатів – архиєпископа Калькутського і кількох священиків – знищити написане нею. «У благоговінні перед Божим Провидінням, що відкрилося їй, вона хотіла зберегти своє духовне життя в таємниці. Її цнотливе мовчання – знак покірливої, чистої любові» -- пише о. Брайан, відзначаючи Божу Руку в тому, що частина рукописів збереглася.

 

Як згадувала на вечері сестра Серафима, мати Тереза настільки ретельно приховувала свої записи, що сестри навіть не підозрювали про них. «Вона ніколи не розповідала про те, що сталося між нею і Ісусом. У цій книзі відкривається душа, це досвід святості «зсередини», тому її так нелегко було писати і важко читати. В матері Терези свій, особливий шлях до святості» -- говорила представниця Конгрегації милосердя, створеної матір'ю Терезою.

 

Книга ділиться на три частини. Перші глави представляють внутрішнє життя матері Терези до того моменту, як їй відкрилося «покликання всередині покликання». Перший запис датований 1922 р., коли дванадцятирічна Тереза вперше зрозуміла, що «моя справа - служити бідним». Глави 3-7 оповідають про історію створення нової монашої спільноти - Місіонерів милосердя. Відповісти на «покликання всередині покликання» було нелегко, проте, як виявляється з опублікованих в книзі документів, мати Тереза жодного разу не засумнівалася в шляху, що відкрився їй. Документи, представлені в главах 8-13, свідчать про пережиті роки непроглядного внутрішнього мороку, нестерпно хворобливого внутрішнього досвіду, «ночі духу», яка стала найважливішою, хоча і найважчою частиною служіння матері Терези.

 

За словами С.Паніч, листи і щоденники матері Терези «розбивають» звичний образ «монахині-благодійниці, соціальної діячки», ім'я якої стало майже називним. «Все, про що вона пише духівникам, не має жодного відношення до соціального активізму»; це передача містичного досвіду «захоплюючої пригоди». І мета цієї пригоди – не спасіння за принципом «рятуйся, хто може», не «чинення добрих справ», а – «нести світло», причому – всюди, навіть туди, «де про нього не просять, тому що не знають», відзначила філолог. «Мати Тереза весь час говорила, що вона не соціальний працівник, що головне – нести світло світу, зануреному в темряву. І це особливо важливо для Росії, на фоні дискусії про те, що повинна робити сучасна Церква. На щастя, ми вже дожили до того, що не потрібно переконувати в необхідності соціальної діяльності Церкви. Інша справа, що часто це перетворюється на соціальний активізм, і забувається, заради чого робиться. Ми повинні робити це не заради самої роботи, а заради того, щоб через нашу роботу проступало не наше світло» -- розважала С.Паніч, запрошуючи до роздумів учасників зустрічі.

 

Не обіцяючи книзі легкої долі в православному середовищі, вона згадала про те, що на публікацію вже з великим інтересом відгукнулися деякі православні священики, причому – з «різних внутрішньоцерковних середовищ».

 

Книга «Будь моїм світлом» розкриває такі риси особистості матері Терези, які «не вкладаються в звичну агіографічну парадигму», продовжила перекладачка. Наприклад, як описати в життєвому жанрі таку поведінку юної Терези, яка виглядає як «суцільний непослух лоретанському начальству»? Або особлива завзятість матері Терези, з якою вона «таранила, бомбардувала свого єпископа, але при повному послусі Ісусові», як сказав один з читачів книги? С. Паніч переконана, що такий «послух вищого ґатунку, послух не самовільній, а – вищій свободі», властивий також деяким іншим святим ХХ століття, потребує серйозного богословського осмислення, у пошуках нової агіографічної мови, яка дозволила б донести досвід «святості сопричастя» до всієї Церкви.

 

І в цьому сенсі мати Тереза «кидає виклик»: її «відважна, неспокійна святість» волає до того, щоб бути зрозумілою нами, вона потрібна саме нашому віку, уклала автор російського перекладу листів матері Терези. На закінчення залишається відзначити, що свій переклад С.Паніч присвятила Наталії Леонідівні Трауберг, яка незадовго до своєї смерті передала молодшій колезі англійський текст книги.

 

«Навіть якщо я коли-небудь стану святою, напевно опинюся серед «святих тьми». Я щоразу збігатиму з небес, щоб нести світло тим, хто в темряві» -- ці слова матері Терези видавці вибрали як епіграф.
З фрагментами тексту книги можна ознайомитися на сайті Книжкового клубу 36.6.

Юлія Зайцева

 

За матеріалами www.blagovest-info.ru