//

У каплиці УКУ з сучасним іконописом освятили престіл

У каплиці «Стрітення» Українського католицького університету владика Венедикт (Алексійчук) у співслужінні з 10 священиками 31 жовтня освятив престіл, де заклали мощі священомученика Василя Величковського.

 

 

«Людина потребує мати спеціальні місця, посвячені лише Богові, – наголосив владика. – Нехай цей престіл Господній, на якому будуть приносити безкровну жертву, і цей храм змінюють нас, щоб ми ставали сповненими любові, прощення».

 

 

При посвяченні престолу Церква виокремлює два головні аспекти – фізичне та духовне очищення. «Виливання вина символізує кров. Історія цього символу тягнеться зі старозавітних часів, – пояснює отець Ігор Пецюх. – Власне освячення престолу відбувається через окроплення свяченою водою та помазання миром. Інший характерний момент освячення – це закладення мощей, яке пов’яне із ранньохристиянською практикою, коли перші вірні служили Літургії на гробах мучеників. Тому у престіл закладають мощі мученика. Так Церква будує зв'язок між сьогоднішніми богослужіннями та ранньохристиянською традицію».

 

 

Художниця Іванка Крип’якевич-Димид близько 8 років розписує каплицю УКУ на вулиці Свєнціцького: «Для мене було важливо у розписі зобразити динаміку, адже життя Церкви мусить бути динамічне, – пояснює художниця. – Каплиця «Стрітення» символізує зустріч людини з Богом, зустріч, яка змінює людину. Христос любив, щоб ці зустріч відбувалася за столом, за трапезою. Тому ліворуч від іконостасу Софія (Божа Мудрість), яка сидить за столом Старого Завіту, а праворуч – Христос з апостолами – це Новий Завіт. Далі намальований ряд мучеників, які кільцем замикають Церкву. Вони є для нас прикладом і натхненням. Тут різні особи – від вифлиємських немовлят до сивих старців».

 

 

У каплиці УКУ художниця розробила власний унікальний сюжет. Окрім мучеників та канонізованих святих, Іванка Крип’якевич-Димид зобразила поетів, художників, вчителів, які у своєму покликанні служили Христові: «З правого боку в храмі вірних я намалювала українських мучеників, беатифікованих у 2001 році Папою Іваном Павлом ІІ. Також тут є люди різних поколінь та професій. Адже можна бути поетом, художником, вчителем і у цьому покликанні служити Христові та жертвувати своїм життям».

 

 

Як зазначає сама художниця, сюжет із зображенням неканонізованих людей у тій частині церкви, яку називають храмом вірних (перед іконостасом), не є новим. Ще у соборі святої Софії у Києві (Х століття) зображена сім’я Ярослава Мудрого. А у церквах Канади є цілі сюжетні сцени, де зображені переселенці.

 

 

У каплиці УКУ Іванка Крип’якевич-Димид планує зобразити Івана Світличного, «який, повернувшись з таборів, став живою руїною, але його дух був сильним і світлим». Буде тут також Василь Стус, Алла Горська, композитор творець «Щедрика» Микола Леонтович, російський священик Олександр Мень, Дмитрій Клєпінін (дідусь професора УКУ Антуана Аржаковського, канонізований православною Церквою), молодий поет Михайло Драй-Хмара (який віддав життя за ближнього), художня школа Бойчука, що була стерта як явище, алегоричні постаті кобзарів, яких вважали народними пророками. Згрупувала художниця цих людей за покликаннями. Оскільки вони без німбу, на розписі їх ведуть ангели музики, мистецтва, слова, служіння – кожна група має свого покровителя.

 

 

Художниця вважає, що не варто переглядати біографію таких людей, адже часто достатнього одного вчинку, щоб відповісти на поклик Божий: «Я не канонізую цих людей, однак хочу, щоб студенти цікавилися такими особистостями. Вони є прикладом того, як можна у світі свідчити про Христа, і що до цього покликані не лише особи духовні (монахи, священики), а кожен з нас». Над портретами окремих осіб працюватиме художниця Іванка Онуфрик.

 

 

Каплиця Українського католицького університету розписана акрилом: «Фарба є легкою і прозорою. Мені хотілося, щоб ці постаті не були наклеєні, але «дихали». Це так би мовити жива стіна», – пояснює Іванка Крип’якевич-Димид.

 

 

Роботи у храмі виконані в оливкових тонах. Цей колір характерний для епохи Ренесансу. «Зелений колі – це колір росту, зміни і цей ріст, буяння символізує присутність Святого Духа, який провадить, творить і веде», – підсумувала художниця. 

 


Прес-служба УКУ