12 лютого на празник Трьох святителів, Преосвященніший владика Венедикт (Алексійчук), єпископ-помічник Львівської Архиєпархїі УГКЦ з пастирським візитом відвідав храм Воскресіння Христового УГКЦ, що у Львові по вул. Городоцькій, 319 а.

Напередодні візиту владики я мала нагоду побувати у Центрі тимчасового перебування самотніх, яким опікується парафіяльна спільнота храму Воскресіння. Бачачи залишки хліба та інших продуктів у контейнерах для сміття, пересічний громадянин нашого суспільства переконаний, що голодних в Україні нема. Однак це не так, і про це я дізналась, побувавши у Центрі тимчасового перебування самотніх.
 

Поруч з головним входом до храму є ще одні двері, на яких зображений Мальтійський знак. Смачний запах щойно приготованого обіду став добрим провідником, бо відчинивши наступні двері, побачила чисте та світле приміщення, у якому за столами сиділи літні люди та споживали апетитний овочевий суп та картопляне пюре із грибною підливою. Побажавши всім «смачного», приєдналась до гурту, щоб безпосередньо від них почути про роботу цього центру. Присутні охоче відгукнулись на мою пропозицію поділитись своїми враженнями та досвідом функціонування центру. Усі без винятку підкреслили материнську турботу п. Люби Довгої, яка невтомо піклується щоб кожен, хто переступив поріг центру, був вислуханий та отримав необхідну допомогу. Усі працівники центру є чуйними та доброзичливими. При потребі тут і тиск поміряють і ліками допоможуть. Дуже важливо, що у центрі літні люди можуть поспілкуватись між собою, а також з працівниками, розповісти про свої болі, турботи та наболіле. Розділений біль стає у двічі меншим і вже не таким важким.
 

Соціальний Центр при храмі Воскресіння Христового був заснований за ініціативою о. Сергія Швагли та за сприянням Мальтійської служби допомоги у 2006 році. Головним завданням центру є допомога соціально-незахищеним, самотнім та хворим людям. Окрім цього, Центр, надає консультації та допомогу всім потребуючим: студентам, сиротам, безпритульним, а також нарко та алкозалежним.

А починалося усе з бажання організувати Свят вечір для одиноких самотніх та безпритульних людей ще у далекому 2001 році. «Тоді прийшло лише три особи, а ми все приготували для 20-30 чоловік, - ділиться о. Сергій, - але це не знеохотило, а навпаки додало завзяття до пошуку потребуючих та й до організації планової діяльності: вирішення питання з приміщенням, його належним облаштуванням усім необхідним, пошуків фінансування. Бо коли вперше ми всі разом сіли до святкового столу, я був подивований, скільки може з’їсти людина. Ті люди, що потрапляють до нас вперше не можуть насититись, їдять у двічі більше від постійних відвідувачів, і лише з часом, коли кожен переконався, що їжі не забракне, насичуються однією порцією».

Варто зауважити, що сьогодні у центрі харчується близько 65 осіб, а ще є потребуючі котрим працівники центру розносять їжу до дому. Окрім гарячої страви відвідувачі центру мають можливість попрати власні речі та ще й прийняти душ. Тож клопотів та турбот у о. Сергія та п. Люби є чимало, але мають вони і спільну мрію – збудувати госпіс та центр паліативної допомоги.

Як відомо, Господь вінчає кожне добре діло, а навіть і помисли людини, напевно саме тому у найскрутнішу хвилину, коли вже здається що бракує коштів, щоб придбати найнеобхідніше на наступний день, знаходяться багаті душею та щедрі жертводавці.

Церква постійно навчає нас про діла милосердя для тіла та для душі нашого ближнього. Помагаймо добрими ділами своїм ближнім та потребуючим, не чекаючи за це від них подяки, робімо це від щирого серця, і Господь кожному воздасть за це сторицею. Вірю, що знайдуться доброчинці, які допоможуть реалізувати мрію о Сергія Швагло та п. Люби Довгої і на теренах парафії Воскресіння Христового буде госпіс та центр паліативної допомоги. Вірю також, що і на щодень не забракне хліба для відвідувачів центру. Тож будьмо милосердні та щедрі, а значить щасливі!

Віра Ценглевич

Джерело: Львівська Архиєпархія УГКЦ