Останнє кінематографічне творіння Стівена Спілберга сфокусувало увагу глядачів на персонажі, створеному в 1929 році бельгійським художником Ерже. Ви вже здогадалися, що мова йде про Тінтіна, репортера з характерним білим чубом, якого в усіх пригодах супроводжував фокстер'єр Мілу. Католицький словник (Dictionnaire amoureux du catholicisme, Париж, Плон, 2011) називає його лицарем без страху і докору, який любить усе таємниче і завжди готовий прийти на допомогу слабким. Творець Тінтіна провів дитинство в католицькому коледжі св. Боніфація, брав участь у скаутському русі, що знайшло своє відображення в дусі і пригодах його книжкового героя. Однак Тінтіна не можна назвати явним католиком: він ніколи не молиться і не ходить до церкви. Але його бажання допомагати ближньому, невизначений вік і байдужість до жіночої статі наближають Тінтіна до образу ангела, який зійшов з небес, щоб заступитися за сиріт і вдів. Ерже через свого персонажа в циклі «Тінтін в країні Порад» виступає проти комунізму, але в той же час критикує американських капіталістів і їх прибічників. А в оповіданні «Тінтін у Конго» єдиним позитивним персонажем виступає місіонер в сутані з білим капішоном, який відкрив школу для місцевого населення і лікує хворих.

Тінтін – це надприродний герой, який живе в реальному світі, хоча трохи й поетичному і карикатурному. Його друзям не чужі слабкості: віскі – для капітана Хеддока, кістки – для фокстер'єра Мілу, прикладна наука – для професора Турнесоля. Проте всі вони готові відсунути свої бажання на другий план, якщо справа стосується порятунку ближнього. Так трапляється в оповіданні «Справа Турнесоля», в якому професор відмовляється від своїх винаходів, тому що їх можуть використовувати для завдання шкоди людині.

Перші 8 випусків, які розповідають про пригоди репортера, вийшли в додатку «XX століття для дітей» до католицької газеті «XX століття» (Le Vingtieme Siecle). Але потім Бельгія була окупована німцями, і випуск дитячого додатку скасували. Тільки в 1944 році, після звільнення Бельгії, історії Тінтіна відновилися, виходячи незалежним журналом. У Росії альбоми коміксів про мандрівника-репортера не виходили до 1993 року через їх антикомуністичний характер. На сьогоднішній день у продажі можна знайти деякі з його історій, але повна сага ще чекає свого видавця.

За матеріалами Радио Ватикана