У світі є небагато храмів, де зберігаються мощі Святого Валентина – в Римі, французькій Болоньї, шотландському Глазго, польській Познані. І в нас, в Україні – у місті Самбір на Львівщині. У радянські часи цей факт замовчувався. І лише після падіння тоталітарного режиму до Самбора потягнулися і туристи, і віруючі з усіх куточків України.

– Наша греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці почала будуватися 1728 року, періодично довершувалася, – розповідає настоятель Богдан Добрянський. – Храм ніколи не був закритий, навіть під час воєн тут проводилися богослужіння. У часописах і, власне, в різних виданнях зазначається, що 13 травня 1759 року з Ватикану прибули мощі Святого Валентина.

У Самборі зберігаються мощі цього мученика, бо він був покровителем Перемишльсько-Самбірської єпархії. Але архівні документи знищили після ліквідації в СРСР греко-католицької церкви.

– Про Святого Валентина Церква має дуже скупі відомості, – розповідає отець Богдан. – Відомо, що він жив у ІІІ столітті, трудився на теренах Італії. У той час християни змішувалися з поганами, бо, як кажуть, любов не має границь. А Валентин старався привести стосунки чоловіка і жінки до подружніх, відповідно до християнської моралі. Історія згадує, що мореплавцям, військовим забороняли одружуватися, а він їх вінчав, за що і потерпів. Зараз приписують, що Валентин у в’язниці закохався у дівчину, але то все від світу йде.

Пам’ять про Святого Валентина вшановують 14 лютого. Саме в цей день, один раз у рік, саркофаг з мощами мученика переносять з бічного престолу церкви на центральний титрапод до почитання. В цей час можна прикластися до реліквії, попросити помочі чи заступництва, помолитися за злагоду і взаєморозуміння у сім’ї. Особливо у цей лютневий день до храму приходить багато молодих пар. З вдячності люди лишають золоті прикраси біля мощей та Чудотворної ікони Самбірської Богородиці.

Отець Богдан пригадує чимало випадків, коли молитва до Святого Валентина благодатно вплинула на подружнє життя, допомогла владнати сімейні конфлікти. У самбірській церкві молився чоловік аж із Кривого Рогу за свою дочку – вона дев’ять років не мала дітей, і лікарі не давали надії на народження дитини. Рівно через дев’ять місяців цей чоловік на-діслав до Самбора радісну звістку: нарешті став дідусем!

– Була тут в туристичній поїздці жінка з Польщі, – розповідає священик, – біля мощей дуже молилася за сім’ю свого сина, бо була переконана, що вдома застане розлучене молоде подружжя. Але повернувшись, побачила ласку, злагоду, розуміння. Коли у невістки все допиталася, виявилося, що примирення відбулось у той день, коли полячка молилася у нашому храмі.

У церкві Різдва Пресвятої Богородиці зцілюються і від тяжких недуг. Отець Богдан пригадує, що дівчина з Києва, хвора на лейкемію, одужала після паломництва до храму. І вона, і її мама були невіруючі. Але, почувши про самбірську чудотворну ікону, приїхали сюди і молилися біля святині. Згодом вже у Києві кілька разів дівчина проходила повторні обстеження, бо лікарі не йняли віри: хвороба відступила! Проте батько й досі вороже налаштований проти церкви.

Колись сюди приїздила і дружина одного київського посадовця, яка лікувалася у Трускавці. Щиро молилася, плакала, а через рік навідалася із подругою – підвела її до мощей і сказала: “Вот здесь молись и проси. Мне помогло, только с верой молись”.

– Просити треба тільки з вірою і щирою молитвою, – каже отець, – тоді Бог обов’язково допоможе…

Олена ПАВЛЮК,
Львівська область
Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО

Джерело: www.visnyk.lutsk.ua