//

Сьогодні Ватикан випустив документ "Universae Ecclesiae"

Опублікована сьогодні у Ватикані інструкція Папської Комісії „Ecclesia Dei” на тему застосування Апостольського Листа - Motu proprio Бенедикта XVI "Summorum Pontificum" прагне докластися до поєднання в Церкві, грамотної інтерпретації і відповідного застосування документу Святішого Отця від 7 липня 2007 р. – зазначено в роз'яснювальній ноті Прес-бюро Апостольської Столиці.


Ватиканське Прес-бюро нагадує, що Інструкцію „Universae Ecclesiae” Папа схвалив 8 квітня ц.р. і вона датована 30 квітня – день літургійного спогаду святого Пія V – за понтифікату якого було опубліковано „Триденський Служебник”. Впродовж минулих тижнів її розіслали до окремих єпископатів. З'ясовано, що той факт, що вона опублікована майже через чотири роки після Motu proprio виникає з передбаченого в листі, який супроводжує папський документ періоду трирічної давності, після якого єпископи мали надсилати свої зауваги до Апостольської Столиці.

 

У новому документі Папської Комісії „Ecclesia Dei” пригадується історія Римського Служебника аж до його останнього видання в 1962 р., а також Служебника Павла VI від 1970 р. Підкреслено, що йдеться про дві форми одного римського обряду, визначені як звичайна і надзвичайна. Обидві є виразом тієї ж віри Церкви. З огляду на своє давнє і поважне застосування потрібно зберегти надзвичайну форму з належною їй пошаною - підкреслено в документі. Зазначено, що метою Motu proprio було надати можливість всім вірним брати участь в Римській Літургії в її найстаршій версії, що вважається цінним скарбом, який потрібно зберегти, а також реально запевнити всім, хто цього бажає, вживання надзвичайної форми, а також сприяти поєднанню в межах Церкви.

 

В документі пригадано завдання і владу Папської Комісії „Ecclesia Dei”, якій папа доручив в цій сфері звичайну замінюючу владу. Вона може приймати рішення у справі скерованих до неї рекурсів проти можливих рішень єпископів чи інших ординаріїв, які можуть бути суперечливими з рішеннями Motu proprio. До її компетенції належить також турбота про випуск літургійних текстів для надзвичайної форми римського обряду, наприклад, пов'язаних з введенням нових святих.

 

Підкреслено компетенцію єпархіальних єпископів в сфері реалізації Motu proprio, нагадуючи, що в разі розбіжностей справу розсудить Комісія „Ecclesia Dei”. З'ясовано, що означає група вірних, хоч на розсуд пастирів залишено визначення її числа. Можуть до неї належати не тільки особи з території даної парафії, але також з різних парафій і навіть єпархії. Інструкція заохочує до щедрого прийняття груп, котрі просять про можливість взяти участь у надзвичайній формі римського обряду, а також священиків, котрі просять про можливість її відправи в окремих випадках з деякими вірними.


Дуже чітко підтверджено, що вірні, котрі просять про відправу літургії у надзвичайній формі не можуть підтримувати чи належати до груп, котрі заперечують значимість чи легальність звичайної („післясоборової”) форми чи влади папи римського як Найвищого Пастиря вселенської Церкви. Це б явно суперечило прагненню до поєднання в Церкві, якій прагне служити Motu proprio Бенедикта XVI.

 

Підтверджено, що священик, який може відправляти Службу Божу в надзвичайному обряді крім того, що мусить бути вільним від канонічних перешкод, мусить також достатньо добре знати латинську мову і обряд, щоб розуміти що говорить і робить. Єпископів заохочується до надання відповідної підготовки семінаристам духовних семінарій, а якби не вистачало відповідних священиків - звертатися до священиків, що належать до інститутів, утворених Папською Комісією „Ecclesia Dei”, які щодня користуються надзвичайною формою.

 

В Інструкції підтверджено, що кожен священик в єпархії та монашому чині може відправляти Службу Божу у надзвичайній формі без участі народу, без необхідності дозволу начальників. Представлено ті ж норми, що стосуються літургійних правил і використання літургійних книг, можливість вживання сучасних мов в читаннях , використання священиками латинського молитовника від соборової реформи, а також богослужіння Triduum Sacrum для груп вірних, які прагнуть використовувати триденський обряд. Натомість відносно таїнства висвячувань користуватися давніми літургійними книгами дозволено лише в інститутах, залежних від Комісії „Ecclesia Dei”. Зазначено, що монахи можуть використовувати літургійні книги в своїх обрядах, що зобов'язують від 1962 року.


За матеріалами wiara.pl