//

Сьогодні шоста річниця Понтифікату Папи

Сьогодні Бенедикт XVI святкує шосту річницю обрання його Папою. Повідомлення про рішення Колегії Кардиналів подано 19 квітня 2005 року о 18:43 год. Отже, наводимо хронологію життя і Понтифікату 265-го Наступника святого Петра.

 

16 квітня 1927 – у Maрктль-ам-Інн в родині Йозефа і Марії Ратцінгер народилася третя дитина – Йозеф. Дитинство і юність він провів у Траунштайні, поблизу австрійського кордону.

1945 – в кінці ІІ світової війни Йозеф Ратцінгер був призваний до армії як асистент у зенітній артилерії.

1946-1951 – вивчав філософію і теологію у Фрайзінгу і Мюнхені.

1951 – висвячений на священика – 29 червня.

1953 – здобув ступінь доктора з працею про св. Августина, під назвою "Люди і Дім Божий у науці св. Августина про Церкву" і став викладачем догматики та фундаментальної теології у Фрайзінгу.

1957 – габілітація з працею "Історія теології у св. Бонавентури ".

1958 – професор у Фрайзінгу.

1959-1966 –  професор у Бонні.

1962-1965 – під час ІІ Ватиканського Собору о. Ратцінгер був богословським радником кардинала Йозефа Фрінгса, Архиєпископа Кельна та голови єпископату Німеччини. Співпрацює над остаточною версією найбільш важливих документів Собору. Пізніше займає важливі посади в єпископаті Німеччини та Міжнародній богословській комісії у Ватикані.

1966-1969 –  професор у Тюбінгені.

1969-1977 – професор в Регенсбурзі, де він також є віце-ректором університету.

1977 – 25 березня Павло VI призначив о. Ратцінгера Архиєпископом Мюнхена і Фрайзінга. Його єпископським закликом є слова: "Cпівпрацівник правди". Свячення новий єпископ отримує 28 травня з рук єпископа Вюрцбурга – Йозефа Штангеля, а 27 червня стає кардиналом.

1978 – був папським посланцем на ІІІ Міжнародному маріологічному конгресі в Гуаякіль (Еквадор) – 16-24 вересня, а в серпні та жовтні він брав участь у двох конклавах, які обрали спочатку Івана Павла I, а потім Івана Павла II.

1981 – 25 листопада Папа Римський Іван Павло II призначив його префектом Конгрегації доктрини віри, що поєднується з посадою голови Папської біблійної комісії та Міжнародної богословської комісії.

1982 – 15 лютого залишає посаду Архиєпископа Мюнхена і Фрайзінга.

1983 – у перші роки на посаді префекта Конгрегації у кардинала Ратцінгера з'являються полеміки з теологією визволення, також з о. Густавом Гутьєрресом з Перу (1983) і його братами Клодовісом і Леонардо Боффі з Бразилії (1984-1985). У квітні 1986 року з’являється "Інструкція про деякі аспекти теології визволення", яка зменшує конфлікти і прокладає шлях до теології визволення не орієнтованої на марксизм.

1992 – 5 грудня у Ватикані представлений Катехизм Католицької Церкви, що опрацьовувався з 1986 року під керівництвом кардинала Ратцінгера.

2000 – кардиналом Ратцінгер оголосив декларацію "Dominus Iesus" (6 серпня) про визвольну унікальність та універсальність Ісуса Христа і Церкви, що викликає запеклі суперечки в усьому світі.

2001 – кардинал говорить про труднощі діяльності уряду: у вересні в одному з інтерв'ю каже, що "життя людини на керівній посаді в Церкві є дуже важким". Тому мріє, що настане час, коли зможе написати ще кілька книжок. Однак, на прохання Папи, він обійматиме цю посаду.

2002 – 30 листопада стає деканом Колегії кардиналів.

2004 – набула розголосу дискусія кардинала Йозефа Ратцінгера з філософом Юргеном Габермасом.

2005 – на прохання Папи готує 25 березня тексти розважань Хресної Дороги і провадить її замість хворого Святішого Отця в Страсну п'ятницю біля римського Колізею.

2 квітня – помер Папа Римський Іван Павло II. Кардинал Йозеф Ратцінгер, як декан Колегії кардиналів, головує у жалобній Службі Божій 8 квітня, а від 18 квітня керує засіданням конклаву, що має обрати нового Папу.

19 квітня – другого дня засідання кардиналів, в четвертому голосуванні кардинал Йозеф Ратцінгер був обраний 265-м Папою, приймаючи ім'я Бенедикт XVI. У цьому посилається на "Папу миру" Бенедикта XV, а також покровителя Європи і засновника бенедиктинського чину, св. Бенедикта з Нурсії. Він є першим німцем на цій посаді з часів Віктора II (1055-1957).

13 травня – дає згоду на відкриття процесу беатифікації свого попередника Івана Павла II.

18-21 серпня – перша поїздка Папи закордон, до Кельну на XX Всесвітній День Молоді, де він відслужив Службу Божу для мільйонів молодих людей. Це найбільша Служба в німецькій історії.

2006 – 25 січня Папа Бенедикт XVI оголошує свою першу енцикліку "Deus Caritas Est" (Бог є любов.)

20 лютого – у суперечці про карикатуру Мухаммеда Папа критикує мусульманські протести у багатьох країнах. Він нагадує, що насилля, як відповідь на образу, не може узгоджуватися з релігією.

1 березня: Папа відмовляється від титулу „патріарха Заходу”, який вживався протягом 1500 років.

24-28 травня: друга закордонна подорож Бенедикта XVI провадить до Польщі – батьківщина Івана Павла II. Відвідав Варшаву, Ченстохову, Кальварію Зебжидовську, Вадовіце і Краків, де відправив Літургію для приблизно мільйона вірних, а на закінчення візиту поїхав на територію колишнього німецького концтабору Аушвіц—Біркенау, де віддав шану жертвам гітлеризму.

8-9 липня: під час V Всесвітнього Конгресу Сім’ї у Валенсії Папа нагадує позицію Церкви, що традиційна сім'я є "невід’ємним і основним осередком суспільства" і тому її потрібно берегти і підтримувати. У Літургії взяло участь понад мільйон осіб.

9-14 вересня: Бенедикт XVI відвідує свою баварську батьківщину: Мюнхен, Альтюттіґ, Марктль ам Інн, Ратизбон і Фрайзинг. Лекція, яка він виголосив в університеті Ратизбону, викликає бурливу дискусію у всьому світі. Мусульмани відчули, що їх заторкнула цитата на тему пророка Магомета. Ватикан розпочинає дипломатичні процедури для запобігання конфлікту, і водночас розпочинається інтенсивний діалог з ісламом.

28 листопада-1 грудня: візит Бенедикта XVI до Туреччини. Можливістю для зустрічі з екуменічним патріархом Константинополя Варфоломеєм І є свято святого Апостола Андрія. Однак найбільшу увагу світу привернули зустрічі Папи римського з політиками і представниками мусульман, а також примирливі жести по відношенню до ісламу, наприклад, візит до Блакитної Мечеті в Стамбулі. Спостерігачі оцінюють візит як великий успіх.

 

2007:

14 березня: Конгрегація Науки Віри виголошує застереження до деяких тез теолога визволення з Сальвадору, Йона Собріно. Це перше публічне зауваження теологу під час нинішнього понтифікату.

16 квітня: Бенедикту XVI виповнюється 80 років. В цей день з'являється німецьке видання його нової книжки – богословських роздумів про Ісуса Христа "Ісус з Назарету. Від хрещення в Йордані до Преображення".

9-13 травня: в рамках шостої закордонної подорожі, цього разу до Бразилії, Бенедикт XVI відкриває V Загальне Зібрання Єпископів Латинської Америки і Карибів в Аперасіді.

30 червня: оголошення папського листа до китайських католиків. Він закликає їх закривати свої ряди і домагається повної релігійної свободи в цій країні. Китайській владі Бенедикт XVI пропонує конструктивний діалог і нормалізацію дипломатичних взаємин з Апостольською Столицею.

7 липня: Бенедикт XVI оголошує motu proprio "Summorum Pontificum”, що стосується "застосування римської літургії до реформи 1970 р." Папа скасовує в ньому обмеження, що стосуються використання традиційного Служебника, полегшує відправу Служби Божої в триденському обряді (латинською у передсоборній формі від 1962 року) як „надзвичайної форми літургії Церкви”.

7-9 вересня: під гаслом "Дивитися на Христа" відбулося паломництво Бенедикта XVI до Австрії. Головною його метою була участь Папи – "паломника серед паломників" у святкуваннях 850-ліття існування "санктуарію Марії багатьох народів" в Маріацель. Ця подорож містила також вагоме послання до Європи у формі заклику шанувати християнські цінності як основний фактор її ідентичності. Впродовж візиту лунали численні заклики про "віднову життя і віри".

30 листопада: Бенедикт XVI видає свою другу енцикліку „Spe salvi”. Цей документ визначається як „трактат про надію, що заохочує до роздумів над сенсом життя”. Папа підкреслює в ній, що світських обіцянок і сліпої віри в поступ не вистачає. Цей "медитаційний, і водночас рефлексійний" текст провадить до "місць, в яких можна вчитися надії і практикувати її".


2008:

5 лютого: Бенедикт XVI погодився змінити текст заклику молитви вірних за євреїв, складеної в передсоборному Римському Служебнику від 1962 р. У новому звучанні молитви, що ввійшла до складу Літургії Великої П’ятниці, замість слів „про навернення євреїв” (Pro conversione Iudaeorum) використовується загальне формулювання „за євреїв” („Oremus et pro Iudaeis“). У молитві Церква просить про „ просвіщення сердець євреїв“ і щоб „весь Ізраїль був спасенний, коли всі народи зайдуть до Твоєї Церкви”.

15-20 квітня: Заклик американських католиків до віднови своєї віри, а місцеву Церкву до прозорого і чесного свідчення в контексті зростаючої загрози секуляризації – це головне послання паломництва Бенедикта XVI до США (Вашингтон і Нью-Йорк). Її супроводжував заклик до справедливого і урівноваженого розвитку і пошани прав кожної людської особи, виголошений в штаб-квартирі ООН. Під час восьмого закордонного паломництва Бенедикта XVI відбулися між іншим зустріч з президентом США, дві Літургії за участю тисяч вірних, виступ на форумі ООН, зустрічі з духовенством, молоддю і міжрелігійне, екуменічне богослужіння та пронизлива молитва на Ground Zero.

28 червня: розпочався Рік святого Павла, який тривав до 29 червня 2009. Нагодою для його проголошення була 1950-та річниця навернення Апостола Народів, що припадала на той час.

15-20 липня: під головуванням Бенедикта XVI проходив XXIII Всесвітній День Молоді в Сіднеї під гаслом: „Коли Святий Дух зійде на вас, ви отримаєте Його силу і будете моїми свідками”. Головними його посланнями були духовна віднова християнства, суспільства і Церкви силою Святого Духа, застереження перед духовною пусткою, заклик до нової ери, в якій егоїзм, жадібність, зовнішній вигляд будуть замінені на солідарність і взаємну повагу. До великої австралійської метрополії приїхало близько 300 тисяч молодих паломників з 177 країн світу.

12-15 вересня: Бенедикт XVI здійснив паломництво до Парижу і Люрду. У столиці Франції Папа віддав честь „улюбленому народові”, зустрівся з французьким світом культури, а під час Вечірньої в катедрі Нотр-Дам – з духовенством, а потім з 60-тисячною юрбою молодих французів. У Люрді Бенедикт XVI відвідав місця, пов'язані з духовним дозріванням святої Бернадети. Центральною точкою перебування Святішого Отця в національному французькому санктуарії була Євхаристія з нагоди 150-ої річниці об’явлень.

5-26 жовтня: Бенедикт XVI очолив XII Звичайне Зібрання Синоду Єпископів на тему „Слово Боже в житті і місії Церкви”. В ньому взяло участь 253 синодальних отців (в тому числі 10 представників чинів) з 13 католицьких східних Церков, 113 єпископських конференції, 25 установ Римської Курії і Унії Генеральних Монаших Настоятелів, а також 41 експерт, 37 аудиторів та 3 осіб, запрошених особисто  Папою римським.

 

2009:

24 січня: Бенедикт XVI зняв екскомуніку з чотирьох єпископів, висвячених в 1988 р. без згоди Апостольської Столиці архиєпископом Марселем Лефебром. Таке рішення викликало розбіжності не тільки в лоні самої Католицької Церкви, але й серед євреїв з приводу контроверсійного висловлювання єпископа Річарда Вільямсона, одного з чотирьох єрархів лефебристів. У відповідь на критику Бенедикт XVI 12 березня оприлюднив спеціальний лист до „братів єпископів”, в якому виразив свою турботу і смуток з приводу реакцій, які викликало, також в самій Церкві, це рішення про зняття екскомуніки.

17-23 березня: Бенедикт XVI здійснив своє перше паломництво до Африки. Впродовж семи днів він відвідав Камерун (17-20 III) і Анголу (20-23 III). Папа, прийнятий з гарячою, африканською гостинністю, перебував в двох містах: Яунде і Луанді. Хоча це була подорож до двох держав, він хотів, як сам зазначив, завдяки їй „символічно обійняти серцем весь континент”. Під час подорожі він торкнувся всіх „відкритих ран” Чорного Континенту: голоду, епідемії СНІДУ, корупції, зловживання влади, регіональних конфліктів, бездомних, сиріт і вдів, жорстоко переслідуваних людей, торгівлі людьми і багатьох інших проблем.

28 квітня: Бенедикт XVI відвідав знищену землетрусом область Абруццо. Він провів три години в цьому регіоні центральної Італії, територію якого зруйнував катаклізм з 5 на 6 квітня.

8-15 травня: У рамках своєї 12-ої закордонної подорожі Бенедикт XVI здійснив паломництво до Святої Землі. Там він відвідав Йорданію, Ізраїль і Палестинські Території. Його першим етапом була Йорданія – від 8 до 11 травня, другим Ізраїль – від 11 до 15 травня, а 13 травня Папа був гостем влади Палестинської Автономії. Папа римський перебував там, щоб молитися в святих місцях, особливо за мир в Святій Землі і у всьому світі. В процесі перебування в Йорданії він підкреслював значення мирного співжиття християн і мусульман. У другій частині свого паломництва він відвідав Ізраїль і Палестинські Території. Там він перш за все закликав євреїв і палестинців до взаємної поваги, примирення і співпраці, підкреслюючи, що особливу роль в цих прагненнях повинен відігравати Єрусалим – місце зустрічі трьох монотеїстичних релігій: юдаїзму, ісламу і християнства. Великим відлунням позначився візит Святішого Отця до Стіни Плачу, а також до Інституту Пам'яті Мучеників і Героїв Голокосту Яд Вашем.


19 червня: відкриття Священичого Року. Бенедикт XVI оголосив його у зв’язку з 150-тою річницею смерті покровителя парохіяльних священиків св. Івана Марії Віаннея, яка випадала того року. В листі на початок року священства Папа згадав терпіння, спричинені «невірністю» деяких духовних осіб, які стали для світу приводом до згіршення і відкидання Церкви.


21 червня: Бенедикт XVI відвідав санктуарій  св. Піо з П’єтрельчіни в Сан Джованні Ротондо.


28 червня: Закриття року св. Павла. В базиліці св.Павла за Мурами Бенедикт XVI підкреслив неустанну актуальність проповіді Апостола Народів.


7 липня: Третя енцикліка Бенедикта XVI „Caritas in veritate”. Її темою є інтегральний розвиток людини в любові і правді. Папа адаптує в ній суспільну науку Церкви до викликів світу, який глобалізується в добі кризи. Інтегральний розвиток людини трактує як найвищу вартість всілякого поступу.


17 липня: Папа в лікарні. В часі відпустки він впав вночі в своїй кімнаті і зламав зап’ястя правої руки.


19 вересня: Бенедикт XVI оголошує Спеціальну Зустріч Синоду Єпископів для Близького Сходу. Вона відбудеться 10-24 жовтня 2010 року на тему: «Католицька Церква на Близькому Сході: спільнота і свідчення: «Спільнота вірних мала одне серце і одну душу»(Ді.4, 32)».


26-28 вересня: Бенедикт XVI подорожував до Чеської Республіки. Відвідав Прагу, Брно і Старий Болеславець. Надія, яку несе християнство світській Європі і виклик християнам щодо складання більшого свідчення у сучасному світі – ось головне послання Папи під час його 13 закордонної подорожі. Візит до Чехії випередив 20-ту річницю «оксамитової революції» і падіння комуністичної диктатури в Середній і Східній Європі. Святіший Отець  намагався показати красу християнства і його здатність відповісти на найважливіші екзистенціальні проблеми загубленої в матеріалістичному світі людини.


4-25 жовтня: Бенедикт XVI головував на ІІ Спеціальній Зустрічі Синоду Єпископів для Африки, яка відбувалась під гаслом: «Церква в Африці на службі поєднання, справедливості і миру». «Ви – сіль землі… ви є світлом для світу». В його праці взяло участь 236 єпископів і 9 голів монаших згромаджень, 29 експертів і 49 аудиторів.


9 листопада: Бенедикт XVI  створює персональний ординаріат для колишніх англікан. В апостольській конституції  „Anglicanorum coetibus” і Доповнюючих Нормах , виданих Конгрегацією Науки Віри, описано процедуру переходу груп колишніх англіканів до Католицької Церкви. Вони не будуть створювати окремого обряду, лише окрему структуру на взірець  військових ординаріатів.


21 листопада: зустріч Папи з митцями.  В Сікстинській каплиці  зібралось 260 представників світу культури.


2010:


17 січня:  Бенедикт XVI відвідав Синагогу в Римі. Папа закликав християн і євреїв до спільного свідчення про важливе значення Бога для сучасного світу. Це був третій візит Папи в синагогу.


14 березня: Бенедикт XVI відвідав лютеранську спільноту Christuskirche. Разом з лютеранським парохом Єнсем Мартіном Крюсе Папа очолив екуменічне богослужіння.


20 березня: Бенедикт XVI написав лист до католиків Ірландії у зв’язку з випадками сексуальних зловживань щодо неповнолітніх, яких протягом минулих десятиліть допускалось духовенство тієї країни.


17-18 квітня: Бенедикт XVI поїхав на Мальту. Візит був приурочений  до 1950-тій річниці прибуття на цей острів Апостола Народів св. Павла і проходив під гаслом з Діянь Апостолів: «Ми мусимо натрапити на якийсь острів».


2 травня: Бенедикт XVI подорожував до Туріну на виставлення Плащаниці.


11-14 травня: Бенедикт XVI подорожував до Португалії. Відвідав Лісабон, Фатіму і Порто. Головною ціллю цього візиту було два святкування: 93-ої річниці об’явлень в Фатімі та 10-річчя беатифікації двох пастушків: Гіацинти і Франциска, яким Богородиця об’являлась від 13 травня до 13 жовтня 1917 року. Гаслом подорожі були слова: «Разом прямуємо до надії».


4-6 червня: Бенедикт XVI відбував Апостольську подорож на Кіпр. Проповідь миру і поєднання для Кіпру і Близького Сходу, діалог з православ’ям, зміцнення католицької спільноти – були головними мотивами цього візиту. Папа перебував там як паломник «слідами спільних отців у вірі, святих Павла і Варнави». Візит мав також історичний вимір, оскільки Єпископ Риму вперше відвідував цю країну.  Папа вручив там патріархам і єпископам східних Церков Instrumentum laboris Спеціального Синоду для Близького Сходу.


9-11 червня: Урочисте закриття Священичого Року за участю 15 тисяч священиків. 10 червня відбулось вечірнє молитовне чування під проводом Святішого Отця, який у великій промові підкреслив, що  базовим пріоритетом священика є його щоденна молитва і зв'язок з Христом. На другий день Папа очолив урочисту Літургію на площі св. Петра, під час якої священики відмовили разом з ним акт віддання себе Непорочному Серцю Марії перед  іконою  „Salus Populi Romani”.


16-19 вересня :  Подорож Бенедикта XVI до Великобританії ( Шотландія і Англія). Літургії за участю десятків тисяч вірних в Глазго, Лондоні і Бірмінгемі, де Папа беатифікував кардинала Джона Генрі Ньюмена, зустрічі з молоддю, міжрелігійні зустрічі, з представниками державної влади і суспільного життя та екуменічні зустрічі –  найважливіші пункти 17-го закордонного візиту Папи. Його гаслом були слова нового блаженного : „Cor ad cor loquitur” – «Серце промовляє до серця». Святіший Отець відвідав чотири міста: Единбург, Лондон, Глазго і Бірмінгем.


10-23 жовтня: Під проводом  Бенедикта XVI  відбулась Спеціальна Зустріч Синоду Єпископів для Близького Сходу  на тему: «Католицька Церква на Близькому Сході: спільнота і свідчення: «Спільнота вірних мала одне серце і одну душу»(Ді.4, 32)». В часі нарад особливо багато уваги було присвячено важкій ситуації християн в цьому регіоні світу, мова йшла про  переслідування і насильство, які їм доводиться переживати, особливо в Іраку, в Палестині та інших країнах. Обдумувались наступні дії для того, щоб стримати масові виїзди християн з тих земель, які були колискою християнства.


12 жовтня: Бенедикт XVI документом  motu proprio „Ubicumque et semper”  заснував Папську Раду в справах Нової Євангелізації. Першим її головою став Архиєпископ Ріно Фізікелла.


6-7 листопада: Апостольський візит до Іспанії, під час якого Папа відвідав Сантьяго-де-Компостелла і Барселону, де освятив Базиліку Пресвятої Родини, іменовану меншою базилікою – монументальну святиню, витвір геніального каталонського архітектора Антоніо Гауді і символ традиційної католицької  сім’ї.


20 листопада: На консисторії в базиліці св. Петра Бенедикт XVI вручив кардинальські інсигни 24-ом Архиєпископам, єпископам і священикам.


23 листопада: У Ватикані представлено книгу-інтерв’ю з Бенедиктом XVI під назвою «Світло світу» німецького журналіста Петера Зеєвальда. Це вже третя такого плану його розмова з Йозефом Ратцінгером. Перша – «Сіль землі» 1997 та «Бог і світ» 2001року.


2011:


14 січня: Папа підписав декрет про визнання чуда за посередництвом Слуги Божого Івана Павла ІІ.   Бенедикт XVI особисто очолить беатифікаційні урочистості у Ватикані у Неділю Божого Милосердя 1 травня цього року.


10 березня: у Ватикані презентовано другий том «Ісус з Назарету. Від в’їзду в Єрусалим до Воскресіння» Бенедикта XVI (Йозефа Ратцінгера).

 


 

«Annuntio vobis gaudium magnum; habemus Papam» (Звіщаю вам велику радість: маємо Папу) – шість років тому, 19 квітня 2005 року, цими словами, виголошеними з лоджії базиліки Святого Петра у Ватикані, кардинал-протодиякон Хорхе Артуро Медіна Естевеса розпочав традиційне оголошення, повідомляючи всьому світу рішення конклаву про те, що кардинали обрали 264-го Наступника святого Петра, яким став кардинал Йозеф Ратцінгер, взявши ім’я Бенедикта XVI.

 

І ось, на балконі над площею Святого Петра з’являється усміхнена та схвильована постать 265-го Єпископа Риму, Глави Католицької Церкви. «Дорогі брати й сестри, – розпочав своє перше слово Папа Бенедикт XVI, – після великого Папи Івана Павла ІІ, кардинали обрали мене, простого і покірного працівника у Господньому винограднику. Мене потішає той факт, що Господь вміє працювати та діяти також і недостойним знаряддям, тож, передовсім, поручаюся вашим молитвам. У радості Воскреслого Господа, довіряючи Його постійній допомозі, йдімо вперед. Господь нам допоможе а Марія, Його Пресвята Мати, стоятиме по нашому боці», – сказав Святіший Отець та уділив своє перше благословення «Urbi et Orbi».

 

Після харизматичної постаті Кароля Войтили на чолі Церкви став, як тоді казали, «кабінетний» богослов Йозеф Ратцінгер. І багато хто запитував: «Чи зможе новий Папа промовити до людей так, як це робив його попередник? Чи зуміє втримати увагу молодої аудиторії? Чи будуть його розуміти?»

 

І вже перші місяці потинфікату Бенедикта XVI стали несподіванкою для тих, кого опановували схожі сумніви. Згідно зі статистикою Префектури Папського Дому, подвоїлася кількість учасників загальних аудієнцій у середу та молитви «Ангел Господній» в неділю.

 

В чому секрет теперішнього Папи? Під час розмови з журналістами на борту літака на початку візиту до Великобританії, відповідаючи на запитання, що можуть католики зробити для того, щоб Церква стала привабливішою, Бенедикт XVI відповів: «Я б сказав, що Церква, яка, насамперед, намагається бути привабливою для всіх, вже стоїть на помилковій дорозі. Тому що Церква служить не для себе, не для того, щоб збільшувати свою чисельність, і, тим самим, свій вплив. Церква служить Іншому, … її служіння полягає в тому, щоб робити доступною благу вість Ісуса Христа, великі істини, великі сили любові та примирення, які з’явилися через Його Особу та завжди випливають з присутності Ісуса Христа». Ось в чому секрет Бенедикта XVI: він готовий зробити крок назад, щоб на перший план вийшов Той, Якому служить очолювана ним Церква. Він не намагається сконцентрувати увагу на собі, але спрямовує думку слухачів до Істини. Чи ж не тому учасники зустрічей та богослужень уважно слухають його промови, прислухаючись до кожного слова? А воно є зрозумілим як для простого слухача, так і достатньо глибоким для інтелектуала.

Бенедикт XVI говорить про Бога, про Церкву, про віру в повсякденному житті. Він не шукає людського уподобання, і в цьому його сила. Сказане ним залишається…

За матеріалами info.wiara.plРадіо Ватикан