Як ми вже повідомляли раніше, 30 серпня до Прудентополя прибуло багато українців. Цікаво, що це місто, де на вулиці до тебе вітаються «Слава Ісусу Христу», а на вітринах магазинів є українські сувеніри. Тут можна купити українські вишивки, писанки та інші речі, які говорять перехожому, що то не є бразилійське поселення.

Прудентополіс (порт. Prudentópolis) це є  стара українська назва Прудентопіль. Це місто у штаті Парана у Бразилії і його називають столицею української Бразилії. За підрахунками тут живе приблизно 50 тисяч мешканців, з яких 75% є українського походження. Воно знаходиться приблизно 200 км від міста Куритиби, столиці штату, де є також і катедральний Собор українців. Цей штат також відомий своїми прекрасними водоспадами, з яких деякі сягають 100 метрів висоти. Саме місто було офіційно засноване у 1894 році указом губернатора штату Кандіда Ферейра ді Абреу. Вже в 1895 році місто було збудоване, з сучасними вулицями та чітким плануванням, незвичними для цих диких місць. З 1896 року починається українська імміграція до міста, коли до нього прибули 1500 сімей або близько 8 тис. осіб. У 1903 році у місті створюються податкова та поліцейська служби, та вже у 1906 році місто стає центром муніципалітету.

Ми згадували, що цього 2011 року бразилійські українці святкують 120-ліття міграції, тобто відколи перші українські родини приїхали до цього краю, у пошуках кращої долі. А з 1895 по 1911 рік сюди приїжджали великі групи, особливо із Західної України і поселялися у штатах Парана та Санта Катаріна, головно в м. Прудентополіс, Дорізон (та околицях) та Ірасема. Ці люди повинні були пристосовуватися до нового клімату, до нових умов життя, тому саме єдність та спільність у багатьох речах допомагала їхньому розвитку.

1896 року з України приїхали перші єпархіальні священики о. Михайло Михалевич, о. Никон Роздольський, о.Іван Волянський та інші. Перший з них був з Тернопільщини, але повернувся додому, бо був одружений і місцевий єпископат не дозволив йому служити.

1897 року приїхав сюди перший священик василіянин о. Сельвестр Кизима (зі Львова), Антін Мартинюк (1898) та брат Софрон Горощук.

Протягом 1900-1910 років створено перші українські католицькі парафії в Маллет, Прудентополіс та Іваї, які підлягали під юрисдикцію куритибського латинського єпископату. 1926 року було створено латинський єпископат у Понта Гроссі і українська громада перейшла під його юрисдикцію. До 1951 року українськими парафіями опікувалися наші священики, які підлягали  латинському єпископу.

14 листопада 1951 року декретом Папи Пія ХІІ було створено Ордиинаріят для Католиків Східних Обрядів у Бразилії і Ординарієм став Архієпископ з Ріо де Женейро – Дом Жайме де Баррос Камара. У 1953 році Дом Жайме іменував генерального вікарія для Українців Католиків у Бразилії – о. Монсеньйора Климентія Прийму, а 10 травня 1958 року Папа Пій ХІІ іменував першого українського єпископа для Бразилії Преосвященного Кир Йосифа Романа Мартинця, ЧСВВ, як єпископа помічника Кир Жайме де Баррос Камара.

30 травня 1962 року буллею «Qui Divini Consilio» Папа Іван ХХІІІ іменував Кир Йосифа Романа Мартинця, ЧСВВ Екзархом для українців католиків у Бразилії. 29 листопада 1971 року буллею «Eius Vicarius» Папа Павло VI створив Єпархію Св. Івана Христителя з осідком у Куритибі, а Кир Йосифа Мартинця іменував Єпархом. Кир Єфрема Кривого іменовано коадютором – єпископом з правом наступництва. На даний час Єпархом є Кир Володимир Ковбич, ЧСВВ, а Кир Мирон Мазур, ЧСВВ є єпископом помічником.

Сьогодні Єпархія налічує 23 парафії та 2 адміністратури, які мають 236 місць для богослужінь (храми та різного роду каплиці по українських колоніях). Тут служать 20 єпархіальних священиків, 60 ієромонахів василіян.

На території Єпархії працюють Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії, які відзначають свій 100-літній Ювілей життя у Бразилії. Перших сім сестер приїхали сюди 1911 року з Галичини, а сьогодні тут діє понад 300 сестер у 40 домах. Тут є Згромадження Сестер Катехиток св. Анни (засноване в Бразилії в 1932 році). З 1972 року тут служать сестри Василіянки, які приїхали сюди з США та Аргентини, а з 1983 року і сестри Св. Йосифа. У 1940 році тут був заснований і світський Інститут Катехиток Серця Ісусового. Зараз, тут є приблизно 150000 українців греко-католиків.

Після ІІ Світової Війни припадає нова імміграція – у 1946 році сюди прибуває понад 200 тисяч чоловік з колишніх захоплених Німеччиною «остарбайтерів», військовополонених, політичних біженців, українців, що воювали на боці Німеччини проти СССР.

Місто Прудентополіс приваблює багатьох туристів культурною спадщиною українських іммігрантів: тут зберегли віру, музику (співають і танцюють по-українськи), мову (вивчають у школах), народні промисли та одяг. В місті знаходиться гарна україїнська церква св. Йосафата, побудована у 1928 році. У селах навколо Прудентополіса можна побачити десятки українських храмів, багато з яких і досі дерев'яні. Саме при парафії гуртувалися і українські організації, клуби, товариства, які мали за мету зберегти українську мову та культуру.

Саме тут, у Прудентополі, в ці дні є набагато більше руху. Хоча місцеві мешканці привикли змалечку бачити монахів і монахинь на своїх вулицях, але зараз вони бачать щось особливе. Тут зібралися представники УГКЦ з тридцяти архиєпархій, єпархій та церковних осередків в Америці, Європі, Азії та Австралії. 31 серпня відбулося офіційне відкриття Собору про Богопосвячене Життя в парафіяльній церкві отців василіан. А соборові засідання проходять в колишній новіціатській каплиці монастиря сестер служебниць. Собор триватиме до 4 вересня 2011 року.

Всі при вході до храму очікували на прихід Блаженнішого Святослава. Велика кількість дітей, які співали українською мовою з бразилійським акцентом пісні привітання. Після урочистої відправи Вечірні всі процесійно зі свічками в руках відправилися до Дому Сестер Служебниць, де розпочалися засідання Собору із привітаннями та представленнями делегатів.

Блаженніший Святослав сказав, що учасники цього Собору спробують поглянути на те, яким є монаше життя у нашій церкві, яким воно повинно бути та що сьогодні Церква очікує від богопосвячених осіб. «Ця асамблея є доброю нагодою обмінятися досвідом та поставити у центрі уваги усієї нашої Церкви покликання до богопосвяченого життя», – зазначив Глава УГКЦ.

Як повідомив департамент інформації УГКЦ, привітальні слова з нагоди відкриття Собору також виголосили Владика Володимир (Ковбич), Єпарх Куритибський УГКЦ, та римо-католицький Архиєпископ Куритиби Моасір Вітті. Привітальні листи надіслали Архиєпископ Жоао Браз де Авіза, префект Конгрегації інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя і кардинал Леонардо Сандрі, префект Конгрегації для Східних Церков.

Собор триватиме 4 дні і учасники матимуть нагоду слухати 6 доповідей та 15 співдоповідей.

о. Йосафат Бойко, ВС

Делегат Собору від Івано-Франківської Єпархії УГКЦ