//

Слово владики Ігоря на Страсну п’ятницю

Слово Архиєпископа Львівського
на Страсну п’ятницю


Один знайомий оповів мені, що вчені, на даний час, нараховують 20 мільярдів різних планет. Людей, що проживають у нашому часі на землі, мабуть не нараховується, навіть 7 млрд. осіб. Коли б Господь забажав кожній людині подарувати одну планету, то потрібно ще дуже багато людей, щоб заселити решту планет, принаймні помістити по одній особі на неї. Із його твердження, як вченої людини, я зрозумів, що планети так швидко розбігаються у невідомих напрямках, що найпотужніші людські понад телескопи чи інші найновіші технічні прилади не в силі зафіксувати та досягнути тих віддалей, що існують в небесних просторах. Яка мала та немічна людина проти світу, що створив Господь та, які великі пропозиції та нагорода розтягнуті перед кожною людиною, яка зуміє зберегти його заповіді любові та бути вірною Богові у всьому.

 

Сьогодні увесь християнський світ святкує велике Боже милосердя спрямоване до людей та його велетенську Господню любов. Дякуймо Господу за те, що прихильність і милість Бога до немічної людини проявилася теж у невимовних муках та смерті Сина Божого. Деякі із священиків твердять, що у наших церквах зменшилося людей «до сповіді» порівняно із попередніми роками. Вони боліють за спасіння людських душ. Мені навпаки, переконливо бачиться, що цього року набагато більше людей прибуло на молитву у страсний Четвер та страсну П'ятницю, як минулих років. Багато непересічної молоді припадають перед Богом, щоб просити у нього прощення, яке він посилає через своїх священиків. Не пам'ятаю, щоб попередніми роками приходило так багато людей і то не підтримані ейфорією, а з потреби спілкуватися з Богом, наприклад, у перший тиждень Великого Посту, у страсний Четвер чи страсну П'ятницю. Багато із молоді і людей у поважному віці все більше і більше переконуються про потребу Бога у їхньому житті. Це - відрадно й потішно. З іншого боку, тільки у Львові понад сорок наших церков та каплиць, а існують та діють ще інші. Раніше стільки не було. Багато із людей духовно змужніли, дозріли та поклали усю свою надію на Бога. І я дуже вдячний вам, нашим любим та дорогим мирянам, за ваші молитви, за любов й прив'язаність до своєї Церкви, за вашу підтримку, за уболівання над долею нашої України. Ваші моління сягають, безперечно неба, линуть до Бога та благословляються ним різні прохання.

 

Сьогодні - ця П'ятниця, що пригадує нам історичну дійсність пов'язану з останніми годинами життя Сина Божого на землі. Люди не прийняли Бога, відкинули свого Творця.? Ганебно злегковажили свою Любов, яка дала нам життя і пов'язане з ним добро, великі духовні дари, що потрібні для нашого вічного щасливого життя. Господь, що нас любить - зранений людьми. Колись Пилат, римський намісник у Юдеї, під тиском первосвящеників, книжників і старших видав несправедливий вирок смерті на Христа. Перед тим, згаданий правитель, звелів Ісуса бичувати. Хто і як його бичували? Це - римські вояки, здорові люди у силі віку, добре годовані та виплекані тілом, фізично сильні, готові завжди карати інших й чинити розбій. Вони били Христа досхочу. Змагалися, хто сильніше його вдарить. Раділи з цього, коли бачили, що він хитається під їхніми ударами або уже повис, прив'язаний вгорі руками до стовпа. А тіло Спасителя - дуже ніжне. Бичі заправлені у металеві кульки та гачки розтинали болюче тіло Бога. Усі судини Ісусового тіла були порізані бичами, жили також. Як витримували артерії ці жахливі й немилосердні удари, що з них не виплила до кінця кров й Ісус не повис мертвим на цьому стовпі? Чудо! Його тіло стало суцільною раною. Посічено усе до тієї міри, що святе тіло відділилося від костей. Звисало кусками. Коли його бичували ніхто не зважав на те, що бичі сягали голови, обличчя, ніг чи грудей. Болі смертельні. Воїни так старалися показати свої жорстокі здібності, що бажали його у своїй озвірілості вбити. Хтось вийшов і припинив ці знущання, давши відповідний знак. А Бог - живий, бо йому потрібно ще занести хрест на гору, де відчує ще більші болі від цвяхів, що прошиють його руки й ноги. Ось, наш Бог, Цар і Чоловік. Принижений, висміяний, покірний, поранений до смерті, стікаючий кров'ю, на силу вдихав повітря, що спричиняло незносний йому біль... А він - Любов, Милосердя, Прощення, наш Творець і наш Суддя. Помер на хресті, який сам двигав на гору, падаючи під тягарем наших гріхів. Прости нам Господи, прости нам Боже, прости нам наша Любове і наше Милосердя! Прости...


+ Ігор
Архиєпископ Львівський. УГКЦ

Архикатедральний Собор Святого Юра, 22 квітня 2011 р.Б.

 

Джерело: www.ugcc.lviv.ua