//

Слово Митрополита Львівського з нагоди Дня збройних сил України

Слово Митрополита Львівського
з нагоди Дня збройних сил України

1Тим 6,17-21; Лк 18,31-34.


Всесвітлі та всечесні отці,
Високодостойний п. Генерале, Павле Петровичу.
Вельмишановні офіцери, достойні курсанти,
Любі молільники,

 

уже минув рік від цього часу, коли ми посвятили цю церкву, святих апостолів Петра і Павла, у ній постійно відбувається молитва, зокрема, служіння святої Служби Божої. Напрям служіння цього храму направлений  на обслужування усіх, хто зголоситься й потребує духовної допомоги, здебільшого, приділяється більша увага військовослужбовцям. Вважаю, що військові задоволені із цього, бо у нашому місті для них існує гарнізонний храм, де їх очікують священики, щоб кожного часу нести духовну опіку тим, хто зголошується.

 

Безперечно, що кожна людина потребує духовної опіки, бо усі люди, які зачаті у лоні матері, отримують від Бога безсмертну душу, навіть тоді, коли вони не появилися на світ. Людина потребує спасіння, стремить до вічного життя, не бажає вмирати, хоче бути щасливою. І кожній людині, яка стоїть перед вибором добра й зла, необхідно вибирати й боротися із собою, щоб добро було по її стороні.

 

Люди часто звертають увагу на зовнішні речі: багатство, славу, посади, знання, авторитет тощо. Апостол Павло пригадує, щоб не покладати надію на тимчасове багатство, бо воно як пара: появиться і щезає. Необхідно свою надію покласти тільки на Бога, який визначає правильну вічність людини за її, відповідно, гідним чи негідним життям на землі.

 

Святий апостол Павло у посланні до Тимотея згадує, щоб той напоумляв заможніших людей, щоб вони не підносилися думками понад інших. Дуже влучно зауважує святий Іван Золотоустий, що апостол Павло писав про багатих цього світу, «тому що є інші багаті - в майбутньому світі» (пор. св. Ів. Золот., Бесіда XVIII на 1Тм п.1). Автор послання перестерігає, щоб відкидати думки гордині та вищості понад інших, бо ми усі люди, що маємо помилки в житті. Може ставатися так, що людина з бідним матеріальним достатком, набагато духовно перевищує багатих у матеріальні добра. А духовні добра, коли тривати у вірності служінні Богові, зростають і їм не грозить банкрот, вони не втрачаються, а залишаються навіки. Натомість, багатства цього світу – короткотривалі, змінні, їм грозить постійна втрата, криза, кінець. Хто забрав у домовину коштовний брильянт, не забере його у вічність, навпаки, його злодії викрадають, знімають із руки мерця. Багатій людині часто загрожує те, що уся її надія - на великий достаток, за який можна багато здобути на цьому світі, а разом із тим, -  втратити у майбутньому світі вічну радість. Святий Павло пригадує, що Господь дає нам багато чого до вживання: вода, повітря, сонце тощо. У його руках ріст урожаю, він дає людині знання, яка повинна використати його для добра своєї душі та ближніх.

 

Тому надзвичайно важливо, щоб чинити добрі діла милосердя та любові, одягатися у них, бо вони становлять скарб, який  притягає дароване нам спасіння Христа. Спаситель оправдовує нас, він придбав для нас спасіння. Людина, навіть своїми добрими ділами не може спастися, відкинувши спасіння Ісуса Христа. Чому? Бо сама від себе, людина не здібна чинити добра, про це згадує Христос: «… Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Ів 15,5). Людині може видаватися, що вона спосібна творити добро без допомоги Божої, але без підтримання її Господом при житті, вона, навіть не може своєю силою прожити жодної миті.

 

Святий Учитель Церкви стверджує такими словами про  вічність: «Там не існує нічого ненадійного, там непорушні основи, там немає нічого непостійного, але усе непорушне, незмінне, сильне, постійно перебуваючи» (св. Ів. Золот., Бесіда XVIII на 1Тм п.1). Святий апостол Павло закликав Тимотея, щоб він беріг Святих Писань, щоб передавав їх як працівник Христа, нічого не перекручуючи, не змінюючи, щоб нічого свого не додавати. Він попереджав перед тими, хто відхилився від віри, хто багато говорить, сперечається, обіцяє, а нічого не робить. Людина так збудована Творцем, що Господь дає їй дари від народження й бажає, щоб вона з ними співпрацювала, розвивала їх, примножувала й пам’ятала, що від нього походить знання, а від людини неуцтво й незнання. Тут ніхто не може сперечатися, бо вистарчає наведених доведень. Багато було в історії людей, які покладалися на свої досягнення в науці, забуваючи про Божі дари та його економію - і де вони тепер? Багато людина швидко може статися бідною внаслідок різних причин: грабежів, кризи, обману, підступного управління лихими людьми добром тощо. І знання людини, теж непевне, бо часто, потонувши у ньому вона втрачає контроль над розумом, якийсь вилив крові після розриву судинки може справити її нерухомість, мовчазність, а різного роду хвороби можуть цілковито знеохотити людину до творчої й наукової праці і т.д.

 

Нічого певного у цьому світі! Важливо зберігати віру в Бога, йому служити, на нього надіятися, довіряти, любити, на нього покласти усе своє життя. При такій перспективі життя жодна людина не помилиться, нічого не втратить, навпаки, здобуватиме усе необхідне для майбутньої радості у небі. Необхідно приборкувати шкідливі духові пристрасті, бо вони чинять людина рабом, а позбавляють вільності. Господь створив людину вільною й бажає, щоб людина цим жила, перемагала перешкоди, які стоять їй на дорозі до любові Бога та в осягненні вічного щастя в другому світі. Щаслива ця людина, яка стоїть вище, хто підкорив собі під ноги гнів, ненависть, грошолюбство, заздрість, похітливість, злобу, сластолюбство та іншого роду гріховні пристрасті. Багатство може стати людині великою мукою, а бідність – великим щастям й задоволенням!

 

Ось, яка різниця між невмінням правильно користати із багатства, а гідно прийняти скромний та низький стан життя. Бо, яка користь із отриманого багатства на землі, коли людина прирекла себе на вічні терпіння у вічності; або, яка шкода із великого терпіння у цьому світі, коли людина навіки щаслива у небі?!

 

Хай кілька слів цього роздумування допоможуть нам вибирати правильний шлях життя й прямувати такою дорогою, щоб здобути вічну нагороду в небі. Стараймося, щоб дружелюбністю, смиренням, любов’ю до ближніх, прощенням, лагідним словом, добрими думками та гідним знанням здобувати собі друзів й небесну радість!

 

Вітаю представників Збройних Сил України із 21-ою річницею їхнього буття! Керую вітання до пана Генерал-лейтенанта Ткачука Павла Петровича, колективу його офіцерів, курсантів та працівників військової Академії Сухопутних військ! Керую своє вітання усьому нашому доблесному війську України, зокрема, тим, що розміщені на території нашої області! Вітаю військового капелана нашої Церкви, владику Михаїла Колтуна, потім, головного капелана нашої Архієпархії, о. Суса Степана та усіх капеланів нашої Митрополії! Усіх присутніх вітаю із 21-ою річницею Збройних Сил України!

 

Хай мир та злагода панують у світі, щоб прояви війни не мали місця у нашому суспільстві! Будьмо борцями за духовний мир у наших душах та мирне співіснування між народами! Хай ласкавий Господь усіх благословляє миром та любов’ю!  


+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ

6 грудня 2012 р. Б. Гарнізонний храм ап. Петра і Павла

Джерело: www.ugcc.lviv.ua