Слово Високопреосвященного Архиєпископа і Митрополита Львівського, владики Ігоря в день Святого апостола Филипа під час освячення екуменічної каплиці Архистатига Михаїла у Кінологічному навчальному центрі державної прикордонної служби України

Ів 1,43-51.

Всечесні отці,
Високодостойний пане Генерале, п. Полковнику та офіцери,
Шановні курсанти, дорога і люба громадо, відчуваю велику радість молитися з вами до Бога, нашого Творця, до якого неустанно прямуємо і який звістить нам про наше положення у вічності. Усі люди, бажають чи не хочуть цього, вірять або не вірять в існування вічності, але необхідно й незабаром зустрінуться з нею. Кожного дня тисячі людей переносяться у вічність, де зустрічаються із нагородою або покаранням, в залежності від того, як провели своє життя на землі. Ми з вами теж, кандидати до вічного життя, тому стараймося, щоб його прожити чесно, незважаючи на всякі перешкоди, які зустрічаємо в житті. Так, це – велика правда, що своїм життям на землі, людина будує собі вічне щастя на небесах!  Сьогодні у нашій Церкві святкуємо пам'ять святого апостола Филипа, який походив із Витсаїди, міста Христових апостолів Петра та Андрія. Филип мав кілька дочок і як батько журився про їхнє майбутнє життя. Хоч він дуже тяжко працював, як згадують найстарші церковні письменники, він читав Святе Писання й очікував приходу Месії. І дочекався та сам несподівано став його учнем, почувши слова від Спасителя: «Іди за мною» (Ів 1,43). Цей учень залишив на Господа усі турботи про сім’ю та спосіб її проживання, й не помилився, бо Господь своїм Провидінням опікувався його родиною. Коли Филип знайшов Натанаїла, великого ізраїльтянина, закликав його, щоб той прийшов та подивився на Христа, бо Натанаїл не вірив у те, щоб з Назарету походила така особа, як Ісус Христос. Відомо, що апостол Филип був вірний Христові, його навчанню та місіонерським закликам. Він проповідував слово Господнє не тільки в Ізраїлі та Палестині, але побував у Африці, де навчав про Христа, як Бога, у Ефіопії, потім у Сирії, де навернулося багато людей. Зі словом Божим побував у Лівії та Мизії, а помер мученицькою смертю в Фригії у місті Єраполі. В його житті описано, що він вбив змію, яку люди вважали за божка. За те був засуджений на кару смерті. Йому пробили наскрізь п’яти, перетягнули через ці отвори шнур й повісили головою вниз. В такий спосіб віддав праведну душу Богові в руки. Пізніше його мощі розділили по церквах, які спочивають в Римі й Царгороді (Стамбул), у Флоренції, Парижі, Празі та інших містах й місцях. Якраз, завтра починається Різдвяний піст, який  в народі називають «Пилипівкою» і мабуть тому, що він завжди пов'язаний із днем цього святого апостола. А піст і милостиня, належать до добрих діл, які сприяють відпущенню гріхів. Тому вартує про це пам’ятати й практикувати, бо немає людини, яка б жила й не грішила…

Ми знаходимося на молитві у тільки що посвяченій невеликій церкві, яку збудували люди. Хтось вкладав сюди кошти та свою безоплатну працю, які покажуться великою милостинею для народу, що приходитиме молитися на протязі багатьох століть. Такі особи, хто чинить особливу милостиню для побудови святих споруд - і чи вони вкладають великі кошти, чи кидають, по змозі певну лепту, чинять спасенну справу для своєї душі. Здавен люди будували жертовники, на яких приносили жертву Богові. У давнину святому пророкові Мойсеєві Господь запропонував, щоб цей спорудив йому святиню, вказуючи докладно як усе повинно виглядати (пор. Вих.25,8-9). Цар Соломон, син Давида, звів прекрасний храм Господові, а, будуючи його, працівники не тільки потиху розмовляли, а брали готове каміння з каменоломні, щоб не було чути при роботі, ні молота ні сокири, ані жодного звуку від знаряддя (пор. 1Цар.6,7). Так шанували ще не споруджену будівлю, в якій мав мешкати Господь. Велику любов та шану показували будівничі до Господа, відносячись із надзвичайним благоговінням до самої будови. Звичайно, що Господь завжди благословляє тих, хто надіється на нього, хто кається перед ним, перепрошуючи за погані вчинки, хто старається жити по його волі. Цар Соломон, в тодішній час, як провідник народу й слуга Господній, промовляв чудові слова, коли святили святиню. Священики, що внесли ковчег Господнього завіту у святиню, вийшли назовні, а хмара наповнила храм: «… священики через хмару не могли там стояти й служити Служби; слава бо Господня сповнила храм Господній» (1Цар.8,11). Соломон промовляв, благословив народ  й довго молився до Бога, дякуючи за великий дар – спорудження святині. Він виливав своє серце перед Богом, згадуючи про злі вчинки свого народу та, вказуючи на безконечне Господнє милосердя й прощення, коли народ повертався обличчям до Бога. Господь благословив людей, коли ті покидали покланятися божкам, а зверталися із своїми мольбами до правдивого єдиного Бога. А по усьому було велике свято для народу, яке тривало 14 днів. Цар та увесь Ізраїль принесли в жертву 22 000 волів та 120 000 овець (пор. 1Цар.8,63).  Люди радісні та веселі поверталися додому й прославляли Бога. І ми дякуймо Господові  за спорудження цієї невеликої церкви! Подякуймо командуванню військової частини та усього війська за згоду, допомогу й добре сприяння, щоб на цій території був збудований цей маленький святий храм. Він – невеликий, але його роль перевищує будь-яку іншу й кращу будівлю в цьому місці, бо тут перебуває сам Господь, скритий у Пресвятій Євхаристії під видом хліба й вина. Тут приноситься безкровна Жертва, відбувається примирення народу із своїм Господом, відбуваються моління до Бога та виконуються інші Таїнства. Дякую архітекторам й будівничим, добродіям й працівникам, владі міста й кожній особі, кому небайдуже те, щоб слава Господня поширювалася у нашому народі, щоб спасенна місія людських душ відбувалася у нашій країні! Хай Господь усіх благословить своїми щедрими духовними дарами та добрим здоров’ям на багато років життя! Усіхвас віддаю в опіку Божої Матері, вашим покровителям та ангелам хоронителям!

+ Ігор

Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

27 листопада2012р. Кінологічний навчальний центр державної прикордонної служби України

м. Великі Мости (Львівська обл.)

Джерело: http://www.ugcc.lviv.ua