//

Слово Митрополита Львівського в день празника Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа


Слово Митрополита Львівського в день празника Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа

Лк 24,36-53; Ді 1,1-12

 

Дуже дивно й незрозуміло людині, навіть ангелам, що сам Син Божий, Друга Особа Божа, прийшов у світ, прожив дуже просто, був понижений, терпів докори й гоніння, а вкінці, був зраджений від своїх та виданий на хресну смерть. Такого світ не знав, про таке не думав, тому що усяких «богів» змальовували сильних, жорстоких й переможців, а тут – смиренний Бог, який любить людей аж до пролиття крові. Це – неймовірний оборот людства, перекреслення перемоги силою й несправедливістю, а показ смирення, простоти та правди, яка, здається побита, але перемагає.

 

Тільки святі апостоли Марко та Лука, і то в дуже короткий спосіб описали подію вознесіння Господнього. Більше написано євангелистом Лукою, який розповідає про похід Ісуса Христа та апостолів з Єрусалиму аж до Витанії. Під час ходи Господь знову навчав своїх учнів, закликав їх бути його свідками, проповідувати Боже слово та очікувати приходу Святого Духа. І нараз, в такий простий й невимушений спосіб Христос став підніматися вгору без будь-якої допомоги зі сторони, без жодного мотору та шуму. Перед тим поблагословив учнів, прощаючись із ними священицьким рухом (див. «Ewagelie z komentarzem...» T. Loska TJ  2009, str. 749). Хоч учні уже переконалися про смерть й воскресіння Христове, він багато разів зустрічався з ними, приходив до них крізь зачинені двері, розмовляв, розкладав вогонь, їв рибу з апостолами, навчав їх, однак, такої чудесної події не сподівалися: вознесіння вгору. Остовпівши, стояли у захоплені, вдивлялися у небо, хоч Ісуса вже не бачили, не могли порушитися та прийти до тями. Учні також, не зрозуміли звідки взялися біля них два мужі одягнуті в білих одежах, які звернулися до них: «Мужі галилейські… Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо» (Ді 1,11). Христос вознісся на небо, але він не забув про своїх учнів, пам’ятає про ісповідників віри в нього і прийде знову, щоб, воскресивши увесь людський рід, одних прийняти до небесного Царства - інших відділити від нього. Колись Господь звертався до юдеїв: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю» (Ів 8,28). І Сина Божого піднесли на хресті, розіп’яли, в такий спосіб він винагородив своєму Небесному Отцеві за образу вчинену людьми. А, ось, Христос своєю могутністю піднісся вгору, полинув в небеса, щоб царювати навіки. «Воздамо Богу величання, єдинодушно викликнімо похвалу, співаймо, веселімося, руками ж плещучи: зійшов Бог наш на небеса від землі; ангели й архангели оспівують його як Владику і Творця усіх» (Утреня свята ірм. п.8).

 

Достойні сестри й брати! Радіймо глибоко духовно святом Вознесіння ГНІХ, який забере усіх на небо. Він піднявся своєю Божою силою і нас забере також, своєю могутністю. Учитель Церкви стверджує: «… Христос вознісся з перемогою, побідив смерть, зруйнував гріх, прогнав бісів, знищив фальш, перемінив усе на краще, привівши наше єство в попередню або на багато кращу вітчизну» (св. Ів. Золот.,  Бесіда на 46 Пс п.4). Людина не посідає такого могуття, щоб підноситися вгору, воскресити себе, навіть оздоровити, не володіє такими снагами. Людей підносять літаки чи космічні кораблі, але це -  обмежена віддаль й короткий час перебування на певній висоті від землі. Зрештою, людина - смертна істота, крім того, кожну особистість очікує справедлива Господня оцінка після закінчення короткого життя на землі. Правда в Господніх руках! Народу необхідно боротися за те, щоб посідати праведний стан душі. Люди здатні присвоїти собі Боже спасіння та його дари, бо так установив й бажає Господь! Душа може теж, відкинути Бога, злегковажити його духовний дарунок та відділити себе від Творця навіки. Господня Мудрість голосить: «Багатство й слава в мене, постійні блага й справедливість» (Прип 8,18). Правдива слава у Бога, якому не стало нічого на перешкоді, навіть муки й смерть, щоб воскреснути з мертвих, вознестися на небо та поруйнувати усякі затії диявола, світу й злобних людей як мильну бульку. Люди, як добрі християни, мають дар віри від Бога, яка провадить добрим шляхом для отримання перемоги над злом та здобуття вічної щасливості. Необхідно використати цей талант віри, щоб бути свідками Господніми, можливо й такими, що не один раз помилялися, але довіряли Богу, отримували прощення, піднімалися з духовної руїни й прямували вперед до духовної звитяги. Слід постійно приймати Святого Духа, перепросити Бога за промахи життя, дякувати йому без перерви, кланятися та з радістю повертатися до праведного служіння, щоб бути свідками Христа! Вартує вдивлятися своїм життям у Бога, глибше пізнавати його, вірніше служити, прославляти його постійними молитвами, як вірні правдиві його послідовники. Хай пресвята Богородиця виблагає нам дарів Святого Духа, щоб витримати у доброму до кінця нашого життя!

 

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

13 червня 2013 р. Б. Церква Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа(м. Львів, вул. Володимира Великого)

 

Джерело: www.ugcc.lviv.ua