//

Слово Митрополита Львівського на середу шостого тижня Великого Посту

Слово Митрополита Львівського на середу шостого тижня Великого Посту

 

Бут 43,26-31; 45,1-17.

 

Мабуть, для багатьох із нас зібраних на цій молитві, історія про єгипетського Йосифа, його братів, їхнього батька Якова й інших біблійних осіб того періоду дещо знана, дехто її призабув, а інші, можливо, зовсім не чули. Пам’ятаємо, що певні рідні брати не любили Йосифа із-за снів, що снилися йому, у яких він образно бачив, як брати кланялися йому тощо, теж вони заздрили Йосифу те, що батько його любив більше від інших. Одного разу, коли, як їм видавалося, був зручний час, вони кинули свого брата у криницю, а  згодом, за порадою одного із них, продали Йосифа, щоб не вбивати. Покірний хлопець опинився в Єгипті на дворі фараона  як слуга, якого купили, а батькові Якові сини сказали, що його розірвав дикий звір. Господь опікувався цією молодою людиною, хоч Йосиф попадав у дуже скрутні ситуації й здавалося, що із них бракує виходу, однак, з Богом усе виходило вкінці на лад, а праведник завжди був вірним й вдячним Богу. Вийшов на добро із несправедливого звинувачування, яке вчинила дружина фараона, -  через що його вкинули у в’язницю. А згодом, відгадавши сон підчашому фараона, який теж був ув’язнений, той згадав на волі про Йосифа й оповів фараонові, що він знає ув’язненого чоловіка, який розгадав йому сон (пор. Бут 40,13). Бо фараонові приснився незвичайний сон, якого не могли розгадати.  Коли Йосифа поставили перед фараоном, той пояснив вельможі, що цей сон - означає сім років урожаю, а після них настане сім неврожайних років. Володареві сподобалося пояснення сну й він призначив Йосифа  відповідальним за збір урожаю. Цей усе виконав докладно й фараон призначив Йосифа другою особою після себе у Єгипті. Дивні шляхи Господні, той, хто був призначений на ув’язнення й покарання, - піднесений понад інших у великій країні. Стан, в якому опинилися брати Йосифа вчинив їх іншими людьми: простішими й покірними. Хоч Йосиф ще не виявив себе в розмові із братами, яких він пізнав при зустрічі та, які з пошаною низько кланялися йому, виявляючи свою повну залежність, як колись він бачив це у сні. Бо, прийшовши у чужий край, не маючи середників до проживання, єгиптяни могли із чужоземцями вчинити, що завгодно. Цікаво, що брати Йосифа  думали про нього, що він, чоловік із Єгипту, займаючи високу посаду запитує про їхнього батька та про його здоров’я? А потім перепитувався про свого молодшого брата Веніямина, якого бачив перед собою, бо тільки вони вдвох були синами однієї матері, Рахилі.

 

Яка дивна історія: брати продали Йосифа, не любили його, ненавиділи, а тут, прибули до нього і він рятує їх від голоду, прихильно ставлячись до них. Цей їхній брат не мстився, не пам’ятав їм зла, яке вони вчинили супроти нього, не пригадував їм про беззаконня, яке вони нанесли йому, спочатку кидаючи його у глибоку яму, а згодом, за порадою Юди, одного із братів, який не бажав смерті Йосифа, «продали його мідіянським людям, купцям, ізмаїльтянам за двадцять срібняків» (пор. Бут 37,28). Подумаймо про благородність душі Йосифа, який займав високу посаду в Єгипті, але не втратив людяності й люб’язного відношення до людей. Міг одним махом руки помститися своїм братам за їхнє нелюдське ставлення до нього, за злочин, який вчинили на ньому. А він, наостанку, прикликавши їх до себе та заявив: «… Я, - Йосиф, ваш брат, якого ви продали в Єгипет (Бут 45,4), - згодом додав, - … ви тепер не завдавайте собі жалю і не ятріть себе, що продали мене сюди: на те бо, щоб зберегти вас при житті, Бог послав мене перед вами» (Бут 45,5). Люди, які по-справжньому люблять ближніх – шляхетні й великодушні, наставлені чинити добро, а не пам’ятати про зло, що було вчинене їм. Він усе простив своїм братам із повноти свого серця, не тримав жодного зла та не робив їм  жодного докору. Йосиф прийняв більше добро від Господа, аніж зло, яке заподіяли йому рідні браття, так він самостійно оцінив усю життєву ситуацію, яку йому прийшлося пережити. Те, що вони вчинили, Йосиф розцінював, як Божий промисел, щоб їх зберегти при житті. Йосиф - людина, яка не мислить за себе, лише пам’ятає про інших, щоб їм вчинити добро!

 

Огляньмося й ми навколо свого життя та щиро загляньмо в нашу душу, щоб не носити духовного зла, що є гріховною отрутою. Стараймося відкинути усяке лукаве зло, як велику перешкоду до Небесного Царства. Хай пресвята Богородиця допоможе нам зрозуміти помилки нашого життя й вміло прийняти духовне зцілення.

 

+ Ігор


Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

24 квітня 2013 р.Б. Архикатедральний собор Святого Юра. м. Львів

Джерело: http://www.ugcc.lviv.ua