//

Слово Митрополита Львівського на празник св.ап. Андрія Первозванного

Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського на празник Святого апостола Андрія Первозванного

1Кр. 4,9-16; Ів. 1,35-51.

Сьогоднішнього дня наша Церква святкує свято святого апостола Андрія Первозванного. Чому додаємо йому до імені ще певну назву? Тому що він був одним із перших учнів покликаних Ісусом Христом. Андрій, учень святого Івана Хрестителя, почувши від Івана слова, що Ісус Христос – Агнець Божий, пішов за ним. Згодом, цей учень Андрій сказав до свого брата Петра, що вони знайшли Месію, що означає Христос. Він мав уже певну духовну підготовку, перебуваючи якийсь час спільно із Іваном Хрестителем, тому легко прийняв слова Предтечі, повіривши йому, що Ісус – Месія, якого вони очікували. У своєму першому євангельському розділі, святий євангеліст Іван подає глибоку історію покликання учнів та зустрічі певних осіб з Ісусом Христом. Тут появляються Симон і Андрій, Филип і Натанаїл. Ісус Христос обіцяв Натанаїлу та іншим разом зібраним, які повірили його словам, що вони побачать відкриті небеса й небесних ангелів. Господь відразу обіцює нагороду, щоби тільки ті витривали у святій вірі. Андрій із рибака став апостолом, почувши слова Господні: «Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей» (Мт. 4,19). Про апостола Андрія найстарші письменники Церкви твердять, що він голосив Христову науку в Скитії, нинішній Україні. Передання говорить, що на цьому місці, де учень Христа, Андрій, пророкував майбутнє Русі, згодом постало місто Київ й там, також було побудовано церкву в його честь (1744). І це не так важливо, більш важно це, що він любив Бога понад усе, голосив слово Боже для ближніх без жодного страху й віддав своє життя у чистій вірі до Господа. Святий Андрій приготував себе до мученицької смерті, він не злякався скісного хреста, який побачив, коли його підвели до нього, щоби розіп’яти. Цілував хрест й радів від того, що помре розп’ятий, подібно до свого Учителя, Ісуса Христа. Своєю вірністю до Господа виховав у собі велику любов до нього, що була сильнішою за смерть. Він не тільки з честю ніс хрест Господній усе своє життя, але удостоївся на ньому бути розіп’ятим й померти. «Цінна в очах Господніх смерть його вірних» (Пс. 116,15). Для нього було великим даром помирати так, як його Учитель, Божий Син. Автори його життя твердять, що святий апостол Андрій помирав на хресті три дні й помер 30 листопада 62 року. Оспіваймо святого і всехвального апостола Андрія словами ірмоса Утрені: «Як найкращий ученик Владики твого, що з волі своєї розіп’ятий був на хресті, ти йшов за ним аж до смерті і з радістю зійшов на хрест, ідучи на небеса, славний апостоле» (Утреня свята, ірмос  п.9)

 

Справа проповідування слова Божого, поширення науки Христової та покликання у Церкві до Господнього служіння не завершилося, воно продовжується й буде тривати до кінця світу (пор. Мт. 28,20). В день цього свята у нашому соборі, Господь рукою єпископа поставив одного з-посеред нас на священика. У книзі Хронік зазначено: «... Священиками служать Господові потомки Арона, і левіти прислуговують» (2Хр. 13,10). Завдання священика, слуги Бога, надзвичайно відповідальне, бо він, ніби найнятий на служіння самим Господом, якому незабаром здасть звіт зі своєї служби. Перше місце священика це – гідне служіння біля престолу, де приноситься безкровна жертва Тіла й Крові Господньої.  «Так була налагоджена служба, і священики стали на своє місце…» (2Хр. 35,10), - згадують натхненні автори. Очевидно, що особа поставлена на священика, не може залишити священство у церкві, а поза церквою уже не бути священиком. Посвячення й покликання до такої гідності служіння слідує за особою не тільки у цьому світі, воно виднітиме нестертим знаком у цілій вічності (пор. Рм. 11,29). Це – духовний незгладимий знак! Тому той, хто взявся за ручки плуга, хай глядить тільки вперед, а не оглядається назад (пор. Лк. 9,62). Ізраїльтяни, часто ставалися невірними Богові, попавши у полон аж тоді оговтувалися, постили, каялися й поверталися до віри у правдивого Бога. Цьому злу підлягали теж і священики, і пророки, що не зважали на перестороги Божі. Ті, хто повинні бути сторожами Заповідей та закону, легковажили собі Бога, що установив закони. Тому праведник скаржився перед Господом: «… священики наші й батьки наші закону твого не додержувались і на заповіді твої та на зауваження твої, якими ти впоминав їх, не вважали» (Неєм. 9,34). Невірність священиків, їхня байдужість, щоб жити згідно закону та інших на це настановляти, приводила до того, що вони ставали полоненими й змушені були терпіти гніт від інших народів. У книзі Макавеїв читаємо про те, що священики цікавилися спортом, залишали служіння у храмі, занедбували молитву й приношення жертви: «… священики не дбали вже більше про службу коло жертовника, а, занехаявши храм і занедбавши жертви, скоро, як дано знак для метання диском, поспішали взяти участь у протизаконних вправах у палестрі» (2Мак. 4,14). Достойний наш брате священику, сьогодні поставлений Святим Духом на служіння Богові та його Церкві, пильнуй пристойно діла священства, приноси жертви й моління до Бога за примирення народу з ним. Молись постійно за заснулих у Господі братів й сестер, благай Всевишнього за навернення грішників та їхнє здоров’я (пор. 2Мак. 3,32). Дорогий слуго Церкви, не забувай, що твоє служіння при престолі повинно бути уважне, побожне внутрішньо й зовні, не поспішай ніколи у служінні Літургійному, бо вічність не закінчується. Зважай на слова Господні, який промовляє устами пророка: «… священики правлять, як хочуть. Народ же мій це любить! І що ви чинитимете, як тому кінець настане?» (Єр. 5,31). Не гляди, що полюбляє люд, але завжди тримай свій погляд на свого Творця й Суддю, бо необхідно слухатися більше Бога, ніж людей (пор. Ді 5,29). Слуго Христовий, Господь тебе не опустить ніколи, довір йому своє життя вповні. Гляди і будь увічливий до Божого люду, щоб метою твого служіння не стали гроші й заробіток, щоб не стягнути на себе покарання. Багато нарікань, а з ними, можливо й покарань стягує священство, коли його метою служіння стають гроші. Пророк з гіркотою упоминав: «… його священики вчать за плату, пророки його вгадують за гроші, та ще й на Господа здаються…» (Міх. 3,11). Бог знає серце кожної людини, знає її позитивні й негативні наміри та дії. Господь ніколи не забуде твоїх добрих змагань, а навіть задумів. Тільки він здатний гідно оцінити кожну людину: «Бо добрий Господь, повіки його милість і по всі роди його вірність» (Пс 100,5). Божа доброта розкидана по світі, необхідно її зауважувати та присвоювати у життя. Господь шанує й оберігає свого священика, він про нього завжди пам’ятає й не дасть йому загинути. Тому шануймо священиків, коли сам Господь називає їх своїми слугами. Молімося за їхнє пристойне служіння та благаймо у Господа благословення для наших священиків, особливо, молімося сьогодні за священика Богдана, щоб він удостоївся надмірної нагороди Небесного Отця. Учитель Церкви навчає: «Який-то у нас страх, коли настановляє начальника людина! Але, коли Бог поставляє на священика – ми і зневажаємо висвяченого, і кривдимо його, і переслідуємо нечисленними ганьбленнями, і, тоді як нам заборонено судити і своїх братів, загострюємо язик на священиків» (св. Ів. Золот., Бесіда на Ів XXXVI п. 4). Не чинімо цього ніколи!

 

Закликаю усіх до пошани священиків та молитви за них. Дякую батькам, вихователям та викладачам нашої Семінарії, усім, хто дбає за достойне виховання слуг Христових! Звертаюся, теж, до дружини священика, щоб підтримувала свого мужа-священика, ніколи не стояла на перешкоді у виконанні його церковних обов’язків, а навпаки, спомагала в усьому, нагадувала про служіння й стояла поряд. А Ти, наш брате священику, Богдане, гляди на кінець, щоб гідно зберегти віру! Хай Господь благословить Тебе своїми дарами! Віддаю тебе в опіку Пресвятої Богородиці та ангелові хоронителеві!

 

+ Ігор

Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ
13.12.2012 р.Б.Архикатедральний храм св. Юра, м. Львів

Джерело: www.ugcc.lviv.ua