Слово Високопреосвященного Архиєпископа і Митрополита Львівського на неділю про митаря і фарисея

Лк. 18,10-14.

Притчі Ісуса Христа - дуже прості, але надзвичайно глибокого духовного змісту та повчання для тих, хто цього прагне та шукає. Бо людині тяжко думати про духовні речі, вона залюбки тоне у матеріальних мріях, їй ближче те, чого вона торкається, що тримає у руці, що бачить очима, що пережовує в устах… Здається, що для християн нелегко знайти час на добру щоденну молитву, більшість молоді й старші охоче проводять час біля телевізора, комп’ютера, дехто читають малокорисні книжки, провадять непотрібні розмови тощо. Рідко можна зустріти тих, хто в тиші уважно помолиться, а, коли помешкання мале, трудно знайти місце на молитву - трудна справа гідно помолитися. Хто мешкає сам, такій особі, якщо вона бажає доброї молитви, легше з цього користати. З усього цього випливає те, що найкраще місце на молитву – церква, тому користаймо із неї принаймні у неділі та свята, приходячи на сердечну молитовну зустріч із Господом Богом. Господь чекає нас, подібно, як він очікував на митаря, який у правді став перед ним, нічого не скриваючи та просячи прощення. Митар був переконаний про свою погрішність, тому просив у Господа помилування та зцілення від цієї хвороби, що й отримав.

Притча про фарисея та митаря насторожує нас й навчає, щоб бути щирими перед Господом, який добре знає наші задуми та наше таємниче нутро. Один і другий прийшли в Божий дім, щоб помолитися й чинили це, представляючи свої справи Богові. З їхнього життя випливає, що фарисей чинив праведні діла, бо постив аж два рази на тиждень й давав із своїх прибутків десяту частину у вигляді милостині. Чинив це щиро й не мав жодного закиду відносно цього обов’язку. Митник, мабуть, не постив й не давав милостині, збирав податки, можливо й надуживав своєї влади, присвоюючи щось собі. Він  не міг нічим похвалитися й компенсував свої помилки тим, що, входячи у святиню помолитися, зупинявся при її вході, переступаючи поріг. Не смів стояти з іншими людьми, не виходив, також, на середину храму, опускав зі стиду очі вниз, не споглядаючи на людей, а думав про Бога, якого щиро просив, щоб просив йому гріхи. Ісус Христос описав два способи молитви: митаря, який повторяв всього п’ять слів: «… Боже, змилуйся наді мною грішним!» (Лк. 18,13); і фарисея, який не молився, лише, хвалився, порівнював себе з іншими й уважав усіх за гірших від себе. Фарисей згадав імення Боже під час перебування у храмі для того, щоб Господь подивляв його праведність й прислуховувався до його судження про тих, кого він понижував. З його монологу випливає, що Бог йому не потрібен, бо він «освячується та спасається» своїми добрими ділами, хоч осуджування інших було провиною та не належало до його компетенції. Цього лицемірного чоловіка ніхто не наставляв суддею чи розподільником між народом  (пор. Лк. 12,14). Він не знав щирого нутра митаря. Фарисей стояв спереду, вважаючи заслуженим собі перше місце в храмі. Оглядався або був звернений обличчям до тих, хто заходить у храм, щоб усі бачили його,а він, у свою чергу, усіх фільтрував. Гординя засліпила йому очі і ця лицемірна людина обернула молитовне стояння перед Богом на вихваляння себе й на критику ближніх. Він обмовляв митаря, судив його, мабуть, був негативно наставлений на нього, хоч Заповідь Божа закликає, щоб любити кожну людину без винятку. Цей чоловік не приписував, навіть дрібки добра митареві, можливо, глибоко в серці й уважав те, що йому не місце серед таких «праведників», як він. Мудрець стверджує: «Гординя чоловіка його принизить, а покірний духом досягне чести» (Прип 29,23). Фарисей клав багато на вагу терезів, бо він дійсно постив й давав десятину, але, подумаймо, що ці чесноти перекреслювала його гординя й те добро не оправдувало його в очах Бога. «Гординя твого серця тебе обманула!» (Авд 1,3), - навчає пророк. З другого боку, милосердя Боже спочило в душі митаря, який у глибокій правді став перед Господом, увійшов в глибину своєї душі, пізнавши свої гріхи, зрозумів, що тільки Господь може його очистити. Тому покірно бився в груди, повторюючи коротку молитву, з великою надією про Господнє помилування. Просив прощення й отримав його, а фарисей нічого не просив у Бога, бо уважав себе праведником. Син Божий розсудив цих двох осіб так, що назвав оправданим та підвищеним митаря, а фарисей був оцінений як неоправдана та принижена людина (пор. Лк 18,14). Ці двоє ввійшли до храму з різним наміром й поверталися додому з протилежним станом душі. Один оправданий, інший – ні! Грішного митаря Господь оправдав не через його добрі діла, бо він їх не мав, лише через щиру поставу перед Богом та прохання простити йому провини. Велике значення має те, що людина думає про себе та про інших, ким уважає себе перед Богом. «Через зарозумілість знищується всяке благо, через смирення викорінюється всяке зло. Це приймаймо, вірні, відвертаючись з презирством від вчинків самохвальства» (Утр. нед «Митаря і фарисея» ірмос п.1). Практикуймо щиру й  уважну молитву митаря, та завжди ставаймо у правді перед Богом.

Будьмо вдячні Господу за його постійну пам'ять про нас, який не перестає дбати про спасіння наших душ, посилаючи нам своїх слуг, священиків, про що переконуємося і в цьому часі. Життя священика повинно бути праведним, тому що Господь домагається цього від свого слуги. Автор псалмів проголошує:  «Священики твої нехай одягнуться у справедливість …» (Пс. 132,9).  Коли у Святому Писанні читаємо про «… святі ризи для Арона священика, і ризи для синів його, щоб служили у священнодії» (Вих. 31,10), тож оскільки більше повинна бути безгрішною душа священика, який надягає на себе ці святі ризи й приступає до Господнього престолу, щоб приносити жертву Тіла й Крові Господньої!? Достойний наш брате, від сьогодні, вічний священику, уважай, щоб золото твоєї душі не потускніло перед Господом через занедбання стану духа. Борися кожного дня зі собою, зі злими силами та неупорядкованими пристрастями, щоб ти гідно «… скінчив біг - віру зберіг» (2Тм 4,7). Хай Господь благословить тебе, дорогий наш отче Михайле, твою дружину, родину, близьких та знайомих, за яких маєш обов’язок чинити молитву. Віддаю тебе під опіку пресвятої Богородиці, ангелів та твоїх святих покровителів. Хай твоє життя буде благословенне перед Богом!

+ Ігор

Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ
24.02.2013 р.Б.Архикатедральний собор св. Юра, м. Львів

Джерело: http://www.ugcc.lviv.ua