//

Слово Митрополита Львівського на 28-му неділю по зісланні Святого Духа

Слово Митрополита Львівського
на 28-му неділю по зісланні Святого Духа

Кл 1,12-18; Лк 14,16-24.

 

Святий апостол Павло настановляв колосян, а разом із ними усіх нас, щоби глибоко любити, шанувати й вірити в Сина Божого, який став людиною. Знаємо, що Христос викупив увесь людський рід від неволі диявола, відчинив нам небо, бо перші люди, створені ним на землі, зачинили його порушенням Заповіді Божої, стягуючи на усіх людей кару та неприхильність Бога. Синові Божому, Ісусові Христові, завдячуємо прощення наших гріхів, викуп із гріховної неволі та правдиву обіцянку вічного щастя у небі. Апостол закликає, щоб бути вдячними Отцеві, який відчинив нам дорогу, щоб «мати участь в долі святих».

 

Доля грішних інша: залишатися під владою тьми, бути скованими й обмеженими ворожою владою, диявольською силою. Говориться не тільки про пітьму, але владу темряви, тобто, нею хтось володіє, управляє, хтось зацікавлений тримати людей в такому положенні. А Господь бажає, щоби ми були синами й дочками світла, а не темені (пор. Ів 12,36).

 

Ісус Христос своїм терпінням, своєю смертю й воскресінням вирвав нас із цих оков й дає нам можливість бути  у його царстві. Така перспектива пропонована кожній людині. Нею необхідно скористатися, бо «часи люті», злі сили не сплять, вони дуже розперезалися, щоб гнітити людський рід, тих, хто не хоче прийняти світла Божого, хто відкидає спасіння. Є люди, які радо тримають дружбу з темними силами, яким подобається бути поневоленими й не боротися за своє вічне, а не тимчасове щастя.

 

Ми – християни, наша віра в Бога повинна зростати, а це повинно відбиватися на нашому внутрішньому та зовнішньому житті. Добра віруюча людина не буде потурати всякого роду зла, навпаки, оберігатиметься найменшого прогрішення, боятиметься чим-небудь прогнівити доброго й ласкавого Господа. Коли ж стається нещастя гріха, то швидко прибігає до милосердного Творця, кається перед ним, мириться й обіцяє уникати гріха. Хтось твердить: чого ходити до сповіді й каятися, коли знову впадаємо у певні гріховні провини. Але цього не підтримує Син Божий, який помер за людей, викупив нас від гріху й надав можливість чинити добро, а уникати зла. Святий апостол Петро мав проблему чи йому прощати аж сім разів, як хтось вчинить йому кривду. З цим питанням звернувся до Ісуса Христа й почув несподівану відповідь від самого Господа: «Не кажу тобі: До сімох разів, але – сімдесяти раз по сім» (Мт 18,22). Був заскочений такою відповіддю, бо вважав, що простити сім разів це дуже багато, це – велике милосердя. Так думає людина, а Бог мислить інакше й готовий завжди прощати, коли людина кається та просить його о прощення. Злий дух своїми хитрощами побуджає людей говорити, що немає чого приходити до сповіді, бо й так згрішу. А Бог міркує інакше, чекає на людину завжди, бо готовий прощати без числа, без обмеження.

 

Людина бажає встановити Богу межі, а він -  безмежний у милосерді, прощенні та любові. Злий дух бажає своїми фокусами, своєю прихованою ненавистю до людини, знеохотити її у покаянні й тримати у лихому духовному стані. Нічого не допоможе вмовляти у собі, що немає злого духа, немає вічності, суду, немає пекла та вічної кари. Святий Іван Золотоустий навчає, що людина звинувачує себе за певні промахи, наприклад, за лінивство. Запитує: звідки у людини така мудрість, що людина звинувачує себе? Він говорить: «Ти звинувачуєш себе; а той, хто дав тобі такий розум, - залишив усе на свавілля?» (св. Ів. Золот., Бесіда II на Кл п.6). Тут йдеться про світ, про людину, вічність, про суд, нагороду чи покарання. Необхідно боятися всякого зла, чинімо всюди і завжди добро. Бог дав нам розум і свобідну волю, використаймо ці великі дари для нашого освячення й спасіння, навіть, коли завжди будемо прибігати з довірою до Господа, просячи прощення наших прогрішень.

 

Цими днями від нас від’їхав отець Іван Білецький, латинський священик, який служить у Севастополі. Він перебував тут кілька днів на прохання наших вірних, які мають проблеми з хворобами та із впливом злих духів. Духи голосно кричали у людях, порушували їхніми губами та язиком, проганяли священика з церкви, бо він читав молитви на їх вигнання із певних осіб. Хто не вірить в існування злих духів, хай прийде й переконається, тоді буде дрижати  та втікати, щоби не стати їх жертвою. Хто не вірить в їхнє існування, той уже перебуває у сітях диявольських хитрощів, бо не в кожній людині вони себе проявляють назовні.

 

Тому зростаймо у довірі до нашого Спасителя, якого святий апостол називає невидимим образом Бога. Бо Бог - нематеріальний, невидимий Дух, а Христос, Син Божий, був видимим у тілі, тільки, як людина, а його Божество скривалося. Воно, Божество Христа, також проявлялося тоді, коли він виганяв злих духів, помножував хліби, оздоровляв словом недужих, ходив по воді тощо. Такі чини можуть чинити ангели та й апостолові Петрові Ісус Христос велів йти по воді, але він чинив це не своєю силою, лише Божа могутність тримала Петра на воді. Подібно й ангели володіють певною надприродною силою, тією, яку їм дарує Господь. В книзі Буття описано, як ангели, що ввійшли у будівлю Лота, вдарили сліпотою безстидних людей Содому, що намагалися зло чинити (пор. Бут 19,11). Він, Христос – первородний, навчає апостол Павло, а усе було створене ним і у ньому.  Син Божий – одна Особа, а в ньому - дві природи: Божа й людська. Ісус Христос сказав: «Я і Отець – одно» (Ів 10,30); «… Хто бачив мене, той бачив Отця  … я в Отці, а Отець у мені…» (Ів 14,9-10).

 

Хай зростає наша віра в Бога, щоб ми практикували її глибоко, живучи тими правдами. Святий апостол пише про Ісуса Христа, якого Отець посилав у світ: «Коли ж знов уводив Первородного у світ, то каже: Нехай поклоняться йому всі ангели Божі» (Євр 1,6). І ми кланяймося Ісусові Христові, як Божому Синові, як правдивому Богові, рівному Отцеві та Святому Духові, якому честь і слава на віки віків.


+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ

16 грудня 2012 р.Б. Архикатедральний Собор Святого Юра

 

Джерело: www.ugcc.lviv.ua