//

Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського у Навечір'я Різдва Христового

Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського
у Навечір'я Різдва Христового


Євр 1,1-18; Лк 2,1-20.

Святий апостол Лука глибоко описав важливу подію народження Ісуса Христа у своєму Євангелію. Крім кесаря Августа та правителя Сирії Кирінія, історичних осіб, більш визначне місце, безперечно, займають Марія та праведний Йосиф, а найбільше - народжений Ісус. Святий апостол, також згадав і про пастухів стад. Для пастухів розпочиналася звичайна ніч, як усі попередні ночі, вони сторожили своїх отар від нападу диких звірів. Але сталася несподівана й неочікувана зміна цієї ночі, бо їм з'явився ангел і від цього видива пастирів огорнув переполох, мимо того, що їх осіяла Господня слава. Страх був більший, який тимчасово переміг видиму славу. Але Господь не дозволив, щоб ляк надовго заволодів ними, бо цей же ангел сказав їм відразу, щоб вони не боялися побаченого й звернув їхню увагу на велику радість, яка приходить від народження у місті Давидовому Спасителя, Христа Господа.

 

Такої великої честі удостоїлися пастухи і то зовсім незаслужено, подібно, як і ми усі без нашої заслуги отримуємо дар віри, християнство та інші Господні благодаті або благословення. Ми свідомі того, що спасаємося також не нашими силами та заслугами, як дехто думає, а виключно заслугами Ісуса Христа, який прийшов у світ як немовля й помер на хресті ради нашого спасіння. Хтось подумає, що в такому випадку не потрібно зберігати Заповідей Божих, служити Богу, коли ми уже спасенні Сином Божим.? Але тут необхідно пам'ятати, що нашим невід'ємним обов'язком є те, щоби через щире служіння Богові, ми приєднали собі заслуги та спасенні дари Христові. Бог пропонує нам дари, але вони не спасуть нас механічно, немов пружина, що крутить коліщатко в годиннику. Людина, яка б жила у розріз із Заповідями Бога не може отримати дару з висоти, тому що він до порушників закону самовільно не причепиться, не пристане мимохіть, і поза бездоганним життям не спасе нікого. Наше спасіння - у Церкві Христовій, яка веде нас дорогами Господніми, навчає, заохочує й вчинює Святими Тайнами живою любов до Бога та ближніх.

 

Пастирі стад повірили ангелу, прийняли вістку й побігли, щоб побачити в народженому Дитяті обіцяного Месію, нашого Спасителя. Але вони на побаченому не зупинилися, бо розповідали зустрічним людям про народжене хлоп'ятко та усе пов'язане із ним з такою наснагою, що ті, що слухали дивувалися їхнім розповідям. Подібно й у нашій історії життя потрібно приймати вчення святої Церкви, яка нас навчає не про щось інше, як про народженого Господа, його науку та шлях, що провадить до вічної нагороди у майбутньому житті. Потрібно вірити в те, що наша душа, наш дух не вмирає, лише покликаний Богом до вічного щасливого життя. Прислухуймося до науки Церкви, якій Господь залишив ключі до вічного щасливого життя, звертаючись до святого апостола Петра: «Я тобі кажу, що ти -Петро; і на цім камені я збудую свою церкву, і брами пекла не здолають її. Я дам тобі ключі Небесного Царства, і те, що ти зв'яжеш на землі, буде зв'язане на небі; і те, що ти розв'яжеш на землі, буде розв'язане на небі» (Мт 16,18-19). Не відомо нам, як Господь буде вирішувати питання різних церков, коли говорить про одну Церкву. Не вартує легковажно стверджувати про спасіння поза Церквою, про що недвозначно говорить сам любий Спаситель. Багато із людей говорять про Бога, про спасіння, про різні церкви, а правдиве рішення не залишається за людськими твердженнями, лише Господь видасть правильний вирок усьому людству та кожній особі зокрема.

 

Пастухи усі притьмом подалися до місця, де народився Спаситель, а ось, стати правдивими синами й дочками Божої Церкви не спішаться усі. Дякуймо Богові, що ми стали дітьми Божої Церкви! Будьмо вдячні Господові за це, що він дав ключі святому апостолові Петрові, який помер у Римі, а його намісником є Святіший Отець, Римський Папа, що провадить цю Церкву, до якої і ми належимо. Хай Ісус, Марія та Йосиф утверджують наше покликання, як членів єдиної, святої, соборної, апостольської Церкви! Христос раждається!

 

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський

6 січня 2012 р.Б. Архикатедральний Собор Святого Юра

Джерело: ugcc.lviv.ua