Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського
на Страсний понеділок

Мт 24,3-35.

Духовно та фізично ми вступили у страсний період тижня, що для християн є відомим, як початок терпіння Ісуса Христа. Дуже багато матеріалу про страждання Господні описано у різних книгах. Духовні автори залишили написаними глибокі роздумування на цю тему. Християнські письменники, поети та композитори від себе також, полишили проникливі твори, які наповнюють душу особи, що роздумує про останні дні життя нашого Спасителя. Відомо, що Христос мав дванадцять апостолів, найближчих своїх учнів, яких сам вибрав, навчав, всюди з ними ходив і вони вони були свідками його діяльності та життя. Нічого перед ними не скривав, жили скромно та прозоро, часто зносили голод, так що проходивши ланами засіяних полів зривали колоски, розтирали їх й так заспокоювали свій голод (пор. Мт 12,1; Мр 2,23; Лк 6,1). Знаходилися певні особи їм допомагали своїми маєтками, давали кошти на їх утримання (пор. Лк 18,2-3), а ці гроші заодно служили, щоб роздавати милостині потребуючим.

Тут перейдемо до роздумування про певного апостола, який ніби піклувався бідними, а насправді, тільки вдавав прихильність до убогих. Такими «ділами милосердя» займався апостол Юда Іскаріотський, що тримав гаманець і крав з нього гроші (пор. Ів 12,5-6). Святий Учитель Церкви згадує про цього учня та повідомляє, що про нього не говорили, що це - скверний та беззаконний Юда, а називали його Іскаріотським по імені міста, з якого він походив (пор. св. Ів. Золот., Бесіда XXXII на Мт п.3). Пристрасть до грошей, до маєтку, була в Юди така велика, що його нічого не стримувало. Гроші заступали йому очі та засліплювали ум. Злий дух так сильно опанував учня, спочатку, починаючи з малих  спроб та речей, що на цьому тлі робив із Юдою те, що бажав.  Святий письменник, роздумує про Юду так: «… він був в обіймах сріблолюбства, ніби обнятий оскаженінням, або краще, самою лютішою хворобою… Юда не випускав піни із уст, але пускав вбивство на Владику; не ламав рук, але простягав їх для того, щоби продати дорогоцінну кров» (св. Ів. Золот., Бесіда LXXXI на Мт п.3). Лакомство на гроші вчинило Юду цілковито нездатним до правильної думки та праведного вибору. Його розум ніби перебував у завішені, в нерухомості, в цілковитому засліпленні, у сильній злобі. Продав Господа за дрібні гроші. Навіть не вимагав солідної суми, лише прийшовши до первосвящеників сказав: «Що хочете мені дати, і я вам його видам» (Мт 26,15). Подумаймо тільки, що Юда не ставив жодної ціни, не торгувався, щоб здобути більше грошей, але просто, прийшов і сказав, щоб йому дали те, що уважають за потрібне. Йому не залежало на Ісусові Христові, бо він готовий, навіть видати його за найменшу ціну тому, що Господь у його очах не мав жодної вартості. Ось, як гроші можуть осліпити людину, вчинити її зовсім темною, незрячою, приреченою. Апостол, який був так близько Бога, разом з ним та іншими учнями їли та спали, ділили свої здобутки та програші, який отримав від Христа дар чинити чудеса, оздоровлювати недужих та виганяти бісів із оплутаних ними (пор. Мт 10,1), сам заплутався у сіті диявола й попався у його пастку. Не врятувала апостола попередня сила, що отримав від Господа, бо мав дійсно владу над нечистими духами та різними родами хвороб. Ні! Попався через свою захланність на гроші, погубив себе через жадність та велике самолюбство. Був так близький до неба, а, зрадивши Спасителя, прирік себе на вічне покарання в пекельному вогні. Бог дав йому небо, а він поміняв його на вічне покарання. Ось, як буває із тими, хто не цінить Божого дару, а легковажить ним, бо, хто наражає себе на небезпеку у ній загине (пор. Сир 3,26). Втікаймо від грошолюбства, навпаки, будьмо щедрі та як говорив Спаситель: «Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб, коли її не стане, вас прийняли у намети вічні» (Лк 16,9).   

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ
9 квітня 2012 р.Б. Архикатедральний Собор Святого Юра

Джерело:www.ugcc.lviv.ua