У циклі, присвяченому аналізу вчення останніх Пап про целібат на шпальтах «L'Osservatore Romano», префект Конгрегації духовенства кард. Мауро П’яченца пише про Йоана Павла ІІ.

Автор звертає увагу на те, що ще 9 листопада 1978 року, а отже, на самому порозі свого понтифікату, цей Папа звертався до священиків зі словами «про життєво важливий зв'язок целібату і євхаристійної таємниці». Найбільше місця цій справі було присвячено у апостольській адхортації «Pastores dabo vobis» з 25 березня 1992 року, «де целібат було показано на тлі зв’язку між Ісусом та священиком і вперше пригадується про психологічне значення цього зв’язку».

Крім цього, кардинал П’яченца звертає увагу на те, що «навчання Йоана Павла ІІ, таке вразливе на вартість як родини, так і ролі жінки у Церкві та суспільстві, анітрохи не боїться повторювати про постійну важливість святого целібату. Є вже чимало наукових розвідок на цю цікаву і таку чревату наслідками тему тілесності та «теології тіла» у навчанні Папи Войтили. Саме Папа, котрий напевно більше ніж хто інший за останній час випрацював та пережив велику теологію тіла, приносить нам радикальну прив’язаність до целібату і рішуче зупиняє будь-які спроби його функціональної редукції, через пояснення онтологічно-сакраментальних та теологічно-духовних вимірів целібату».

На закінчення своїх зауваг префект Конгрегації духовенства зазначає, що не випадково у виданому за понтифікату Йоана Павла ІІ Катехизмі Католицької Церкви також говориться про целібат. «Той факт, що дійсність целібату була включена у Катехизм свідчить про те, як сильно целібат пов'язаний з серцем християнської віри та становить доказ її полум’яного проголошення», – додає кардинал П’яченца.

Джерело: CREDO