Минулого тижня сталося три знакових для католиків цілого світу події: Святіший отець Бенедикт ХVІ проголосив наступний душпастирський 2012 рік Роком віри, Європейський суд правди визнав запліднену яйцеклітину людським організмом і вперше Римська Церква літургійно відсвяткувала згадку блаженного Івана Павла ІІ.

Значення цих подій важко переоцінити.

Як зазначив глава Ватиканської прес-служби. О. Фредеріко Ломбарді, пояснюючи сам факт проголошення Року віри, який названий таким спеціальним папським motu proprio, перші фрази цього послання Бенедикта XVI з приводу проголошення Року віри нагадують про першу промову Святішого Отця в Сікстинській каплиці наступного ранку після його обрання на престол св. Петра про «необхідність відкрити заново шлях віри, щоб показати велику радість і відновити натхнення, яке народжується від зустрічі з Христом». Ця думка є також основною в словах Папи, виголошених під час подорожі до Німеччини чи у зверненні з приводу створення Папської ради з нової євангелізації». Отже, проголошення 2012 душпастирського року Роком віри, не є якоюсь випадковістю, а смислом понтифікату теперішнього Папи.

У своєму motu proprio «PORTA FIDEI», Святіший Отець виразно пов’язав Рік віри з 50-тою річницею ІІ Ватиканського Собору та 20 річницею проголошення блаженним Папою Іваном Павлом ІІ Катехизму Католицької Церкви. Покликаючись на свого блаженного Попередника на Петровому Престолі Папа Бенедикт ХVІ виразно зазначає, що повчання ІІ Ватиканського Собору, до сьогоднішнього дня «не тратять вартості і блиску» (Porta fidei, 4), також Папа наголосив, що наміром, яким керувався блаженний Папа Іван Павло ІІ, проголошуючи Катехизм Католицької Церкви, було бажання «вказати вірним на силу і красу віри» (Porta fidei, 4). Що більше, Святіший Отець наголошує на важливості Катехизму як джерела систематичного пізнання католицької віри (див. Porta fidei,  11). Але віра, яка не оперта на любові є безплідною (див. Porta fidei, 14), тому слід завжди старатися зростати у вірі та любові. Слід також, на думку Святішого Отця, не забувати про те, що Євхаристія є необхідним елементом зростання у вірі (див. Porta fidei, 9), а знання історії власної віри є також необхідним для цього зросту (див. Porta fidei, 13). Католицька віра багатогранна, і що більше ми її пізнаємо, то більше долучаємося до скарбу Церкви, то більше і самі стаємо духовно багатими.

У світлі старань Апостольського Престолу активізувати процес нової євангелізації, Рік віри мав би стати потужним євангелізаційним інструментом, здатним оновити і надихнути католиків у місійному посланні. 
Другою подією, яка не може залишити католиків в цілому світі байдужими, є те, що Європейський суд правди своєю постановою, фактично, став на захист ненародженого людського життя. Слід зазначити, що ця постанова є юридичною підставою для заборони маніпуляцією людськими ембріонами, а в подальшому може бути використана у боротьбі за заборону абортів. Як це не дивно, але така «бомба» не зірвала світові ЗМІ. Вони її просто проігнорували. Але для оборонців людського життя саме ця постанова стає серйозною зброєю у боротьбі проти «білої» смерті.

І на сам кінець – літургійне вшанування блаженного Папи Івана Павла ІІ. Римська Церква – Мати і Вчителька усіх Церков –  з великою радістю вперше відсвяткувала згадку про великого святого наших днів. Велика людина і великий святець блаженний Іван Павло ІІ надзвичайно багато зробив і для нас українців-католиків, не залежно від обрядової приналежності. Саме його переговори з Генсеком КПСС Михаїлом Горбачовим стали поворотним знаком у розвитку Католицької Церкви в цілому і УГКЦ, зокрема на теренах колишнього Совєтського Союзу. Саме завдячуючи безкомпромісній позиції блаженного Івана Павла ІІ католики в СССР нарешті отримали легальний статус і практично повну свободу віросповідання. Направду, шкода, що цей великий доброчинець українського народу, ще поки що не знайшов свого місця у літургійному календарі УГКЦ. Адже його роль у падінні комунізму, у легалізації УГКЦ у скріплені структур Католицької Церкви в Україні важко переоцінити. Можливо, варто спільними ініціативами, як наприклад нічні чування «Духовно єднаючись в молитві з блаженним Іваном Павлом ІІ», які 22 жовтня відбулися в Києві для вірних обох обрядів, приспішити день, коли й Церкви в Україні літургіно почитатимуть того, хто свого часу українським греко-католицьким єпископам заявив: «Я ваш брат з крови і кости».

о. Орест-Дмитро Вільчинський