Цей 37-річний священик, вбитий 27 років тому Польською Службою Безпеки біля Влоцлавка (Польща) став символом боротьби за свободу людей, зокрема молоді, пригнічених комуністичним режимом.

Єжи Попєлушко народився 14 вересня 1947 року в селі Окопи, що на Підляшші, у селянській родині. З дитинства активно допомагав у костелі, а по закінченні школи вступив до Вищої Духовної Семінарії у Варшаві, з котрої... був мобілізований до польської армії.

Навіть «комуністична» Польща лишалася країною глибоко релігійною, тож влада була змушена проводити «хитрішу» політику, ніж в Україні: семінаристів до війська брали, але намагалися «перекувати» релігійні кадри у кузні спецучилища для кліру в Бартошицах. Але Попєлушко лишився вірним Церкві, яка служить Богу, а не владі, тож 28 травня 1972 року прийняв свячення з рук легендарного кардинала Стефана Вишинського, склавши духовну присягу - «посилає мене Бог, аби я проповідував Євангеліє і лікував рани стражденних сердець».

До початку 1980 року отець Попєлушко проводив, ясна річ, хоч і не схвалювану режимом душпастирську роботу, але вкладався у межі «прийнятних» духовних практик священиків, зокрема підтримуючи у вірі студентів-медиків та середній медперсонал. Саме завдяки зусиллям отця Попелюшка була організована добровольча медслужба під час першого візиту Папи Римського Йоана Павла ІІ до Польщі у 1979 році.

Переломним моментом у його житті стала неділя 31 серпня 1980 року, коли делегація металургів попросила кардинала Вишинського відрядити священика на страйкуючий металургійних завод. Такі вже поляки: мітинг протесту вони починають молитвою. От як сам Попєлушко згадував ті події: «Той день і тієї Меси не забуду до кінця життя. Йшов дуже схвильований. Ситуація була цілком нова. Як зустрінуть? Чи буде місце для відправи? Хто читатиме тексти? Співати?» Але його зустріли оплески людей, котрі приготували посередині фабричного майдану вівтар та хрест. І небавом залунав робітничий хор: «Богові подякуймо».

Саме це і стало відправним моментом для революційної діяльності незламного Єжи Попєлушко, котрий щонеділі відправляв месу для бунтівних металургів, а згодом навіть організував для них своєрідну недільну школу, читаючи не лише релігійні та моральні лекції, а й даючи знання з історії Польщі та літератури. Зрештою, Попєлушко став одним із духовних отців «Солідарності», а після комуністичного путчу Ярузельського і запровадження воєнного стану, що супроводжувався численними робітничими арештами, саме цьому священику судилося стати одним з організаторів підтримки бунтарiв, зокрема, допомагаючи доставляти їм матеріальну допомогу.

З 28 лютого 1982 року саме Попєлушко щомісяця відправляє 26 резонансних мес за Вітчизну, інтерпретуючи жахливі обставини військового стану та комуністичну мораль крізь релігійно-патріотичну призму. У вересні 1983 саме він організував символічну прощу металургів до Ченстохови - місця, священного для кожного поляка (саме там небеса змилостивилися над Польщею під час «Потопу» XVII ст., дарувавши їй вивільнення від шведської навали). Ці вересневі мандрівки до святині одразу стали традицією для всієї польської «Солідарності».

Пастирська діяльність Попєлушка перебувала під пильною увагою спецслужб: за ним безперестанку стежили, «невстановлені особи» нищили його автомобіль, били шибки на вікнах, двічі його спіткали автокатастрофи, двічі вламувалися до помешкання і навіть вкинули туди вибухівку. Водночас влада намагалася скомпрометувати Попєлушко «на роботі»: керівництву Католицької Церкви надходили звинувачення в тому, що промови Попєлушка «б'ють по інтересах ПНР». У вересні 1981-го прокуратура розпочала слідство за статтею «Зловживання свободою релігії та совісті на шкоду ПНР», і з січня до червня 1984 року священика 13 разів викликали на допити і навіть на короткий час запроторили до СІЗО. Найпослідовніше його цькував через пресу голова прес-служби комуністичного уряду Єжи Урбан (під псевдом «Ян Рем»).

Попри нескінченні атаки, сам панотець відмовився від еміграційного перепочинку у Ватикані, залишаючись «на барикадах» віри і боротьби за свободу. Але гебе мало чітку вказівку розправитися з бунтарем, організувавши 13 жовтня першу автокатастрофу. Другу спецоперацію запланували на 19 жовтня 1984 року.

Саме в цей день о. Попєлушко прибув на запрошення до парафії святих Польських Братів Мучеників у Бидгощі. Цю зустріч закінчив словами: «Молімося, щоб ми були вільні від страху, залякування, але перш за все від жаги помсти і насильства». В той же день, повертаючись до Варшави, на дорозі до Торуня, недалеко місцевості Гурск, Єжи Попєлушко разом зі своїм водієм Вальдемаром Хростовським, були схоплені співробітниками Самостійної Групи D Департаменту IV МВС в формах офіцерів Відділу Дорожного Руху MO. Хростовському вдалося втекти з кабіни автомобіля, Попєлушка зв'язали і перевозили у багажнику.

30 жовтня, в заливі на річці Вісла біля Влоцлавка знайдено його тіло. Руки зв'язано так, щоб спроби рухати ними стискали петлю на шиї. Тіло було обтяжене мішком з камінням. Тіло досліджено в кафедрі Судової Медицини Медичної Академії в Білостоці під керівництвом проф. Марії Бирди. Під час вскриття виявлено сліди катування.

Вбивство і виявлення правди про нього викликало потрясіння і суспільне обурення. Похорон, що відбувся 3 листопада 1984, зібрав величезні натовпи і перетворився у велику маніфестацію. Попєлушко був похований на території парафіяльного костелу святого Станіслава Костки у Варшаві, на місці у вигляді невеликого кургану, під нагробком у формі хреста. Це місце обгороджено камінням, з`єднаним ланцюгом, що творять в композиції з нагробком розарій.

Оголошення о. Єжи Попєлушко блаженним Католицької Церкви відбулося 6 червня 2010 у Варшаві на майдані Пілсудського. Святій беатифікаційній Месі головував архієпископ Анджело Амато, префект Конгрегації у Канонізаційних справах, який від імені папи Бенедикта XVI прочитав беатифікаційний акт. З ним співслужили близько 100 кардиналів, архієпископів і єпископів, а також 1,6 тис священиків.

Джерело: Католицький Медіа-Центр