«Будь вірний Богові, не жаліючи сил у ревному служінні його людові! […] Господь довіряє тобі, потверди твою вірність та любов до нього своїм чесним і постійним служінням!» З такими словами звернувся до новопоставленого ієрея Миколи Стронянського, Високопреосвященніший владика Ігор.

Рукоположення нового священослужителя Львівської архиєпархії відбулося під час Божественної Літургії, в день пам’яті преподобного Харитона 11 жовтня 2011 р., у катедральному соборі св. Юрія. Архиєпископу Львівському співслужили представники архиєпархіального духовенства, серед яких вихователі, духовні наставники, однокурсники, співпрацівники отця Миколи.

Отець Микола Стронянський народився у сім’ї практикуючих християн. З дитинства брав активну участь у парафіяльному житті при храмі Різдва Пресвятої Богородиці (Львів-Сихів). Середню освіту здобув у Львівському ліцеї ім. Климентія Шептицького (тепер Гімназія блаженного Климентія Шептицького), опісля вступив до Львівської духовної семінарії Святого Духа. У цьому навчальному закладі, разом із однокурсниками, створив Вокально-інструментальний ансамбль «Оранта», а також 6 років грав на ударних інструментах у семінарійному оркестрі. Після завершення семінарії, у 2007 р., вступив до Східного Папського інституту в Римі, де здобув ліцензіат з Канонічного права. Дияконські свячення отримав з рук , служіння здійснював при храмі Різдва Пресвятої Богородиці (Львів-Сихів). Від осені 2010 р., о. Микола працює у Трибуналі Львівської архиєпархії. Одружений, разом з дружиною Володимирою виховують синів-близнюків.

Чин поставлення пресвітера розпочався одразу ж після Великого входу. Поставлюваний тричі обійшов навколо престолу, цілуючи його чотири краї, а також руку, набедреник і праве рам’я Архиєрея. Опісля диякон Микола урочисто зачитав Символ Віри і, поклавши руку на Євангеліє,  присягнув на вірність Вселенському Архиєрею Венедикту, Блаженнішому Патріарху Святославу, Високопреосвященнішому Архиєпископу Ігору та їх наступникам.

Після цього поставлюваний вклякнув перед престолом, а Владика Ігор, поклавши архиєрейський омофор і руку на його голову, прочитав молитви. На завершення Чину Святитель вручив новоієрею Миколі священичий одяг (єпитрахиль, нарукавники, пояс і фелон), чашу і дискос для звершення Євхаристії, а також служебник із текстом Літургії. В цей час священослужителі у вівтарі, почергово із хором та вірними в храмі співали «Аксіос», що у перекладі з грецької означає «достойний».

Після завершення Богослуження владика Ігор звернувся до новопоставленого ієрея та всіх присутніх із пастирськими повчаннями. Високопреосвященніший застановився на унікальності священичої влади, яку неможливо порівняти зі світською, бо «у священика духовні ключі до Небесного Царства».

«До великої і незбагненної священичої духовної влади тісно прикріплена велика відповідальність не тільки перед людьми, але й перед Богом. Господь відійшов на небо, а владу передав людям, своїм апостолам, і, по наступництву, вона переходить на Христового священика (пор. Мт. 28,18-20). Тому священика потрібно слухатися, а не судити його – бо він ставленик Господній», - зазначив Архиєпископ.

Водночас, на думку Владики, священича влада є далекою від вседозволеності, бо кожен ієрей «підлеглий Богові, який строго запитує його про гідне служіння»:

«Господь не бажає будь-якого служіння священика. […] Священик - слуга Бога, що повинен відзначатися добротою та вірністю своєму Господеві. Без цих прикмет можна розпрощатися із метою бути щасливому в Небесному Царстві».

На завершення Літургії подячне слово виголосив отець Микола, звернувшись до святителя, наставників, дружини, батьків, рідних та знайомих:

«Дякую всім, які молилися за мене і прошу вас, щоб ця молитва ніколи не завершувалася. Бо молитва є необхідною для священика. Тому ще раз і ще раз прошу: згадайте мене у своїх молитвах».

Джерело: http://www.ugcc.lviv.ua/