//

Відійшов у вічність перший греко-католицький парох Севастополя

Сьогодні, 29 вересня, після тяжкої хвороби відійшов у вічність отець Анатолій Мазурик, перший греко-католицький парох українського Севастополя.  Отець Анатолій народився 30 грудня 1952 року у Золочеві від батьків Віктора та Людмили. Батьки отця пережили депортацію з рідних вогнищ на українських етнічних територіях Надсяння, які після ІІ Світової війни відійшли до складу нової Польщі.


У 1976 році отець завершив Дрогобицький педагогічний інститут і довший час вчителював у школах Золочева. З дружиною Ларисою отець одружився у 1975 році. Отець є батьком двох дітей Дениса та Тетяни, а також дідусем двох онуків.


Священичі свячення отець отримав на початку буремних 90-х ХХ століття з рук блаженної пам’яті Патріярха Мирослава Івана Любачівського, а саме 7 лютого 1993 року. Душпастирську працю розпочав на теренах рідної Золочівщини. Того ж таки року відгукнувся на прохання Блаженнішого Мирослава Івана та вирушив як місіонер у Севастополь. Клопітка душпастирська праця отця, його щире слово, вроджена аристократична толерантність та інтелігентність зродили у Севастополі рясним плодом: міська інтелігенція незалежно від національності та віросповідання потягнулася до «незвичайного батюшки», як називали його севастопольці. Після трьох років перебування у Севастополі отець Анатолій залишив за собою живу, добре організовану греко-католицьку парохію. Кримська цілина зродила свій плід для Церкви Христової.


У 1996 році отець Анатолій повертається на рідну Галичину, де на теренах Золочівщини продовжує душпастирювати у селах Лука і Тростянець, а згодом Плугів, Зарваниця та Нестюки. За невтомну душпастирську працю владика Ігор Возняк нагородив отця нагрудним хрестом з відзнаками 27 грудня 2002 року.


Команда нашого сайту висловлює щирі співчуття сім’ї отця та його парохіянам. Ми вдячні Богові за можливість співпраці з отцем в часі його туземного життя, адже отець своєю порадою та практичною допомогою неодноразово допомагав у функціонуванні нашого сайту.


Зі святими упокій, Христе, душу слуги свого єрея Анатолія.