//

Значення соціальної енцикліки Rerum Novarum Папи Лева ХІІІ. Катехиза Івана Павла ІІ, яку він не виголосив (продовження)

Минулого тижня ми опублікували першу частину катехизи Івана Павла ІІ, яку він не виголосив. А сьогодні знову повертаємося на 30 років назад – до трагічних подій 13 травня 1981 року, коли постріл Алі Аджи мало не забрав до вічності Папу Івана Павла ІІ. Того дня також була середа, і Святіший Отець прямував на зустріч з прочанами, які заповнили площу Святого Петра у Ватикані. У своєму повчанні, яке він так і не виголосив, він мав намір поділитися думками з приводу 90-річчя соціальної енцикліки Папи Лева ХІІІ Rerum Novarum.

 

Тиждень тому ми ознайомилися з першою частиною приготованої промови, у якій йшлося про те, що згадана енцикліка, яка побачила світ 15 травня 1891 року, заклала основи для справедливого розв’язання важких проблем людського співжиття, які називаємо “соціальним питанням”. Іван Павло ІІ зазначав, що першим великим повчанням з відзначення цього дев’ятьдесятиріччя є підтвердження права та компетентності Церкви “безперешкодно здійснювати свою місію між людьми та давати свою моральну оцінку також і щодо речей, які стосуються політичного порядку, коли цього вимагають фундаментальні права людини та спасіння душ”(Gaudium et Spes, 76).

 

Щоб краще це зрозуміти, блаженний Іван Павло ІІ запросив глянути спокійним поглядом на історично-соціальні події, які настали у світі праці після того пам’ятного травня, на великі переміни, які здійснилися з метою вчинити життя робітничого класу відповідним гідності людини. Закваскою цих змін була Rerum Novarum. «Через неї Римський Архиєрей влив у робітничі душі відчуття та усвідомлення їхньої людської, громадянської та християнської гідності, посприяв виникненню робітничих профспілкових асоціацій, звернув увагу урядовцям та державам на їхні обов’язки щодо слабких та бідних, закликаючи держави до творення розумної та гуманної соціальної політики, яка привела до визнання, оформлення та пошани права праці і на працю усіх громадян».

 

Але особлива важливість енцикліки Rerum Novarum для Церкви полягає у тому, що вона є поворотною точкою у її соціальній доктрині та соціальній діяльності в сучасному світі. Блаженний Іван Павло ІІ пригадував, що Церква від своїх початків аж до сьогодні завжди зустрічалася зі світом та його проблемами, дивлячись на них у світлі віри та Христової моралі. Це спричинилося до постання принципів соціальної християнської етики, відомої як Соціальна доктрина Церкви. Заслугою ж Папи Лева ХІІІ є те, що він був першим, хто намагався надати їй відповідний органічний характер. Так Учительський Уряд Церкви розпочав нове та делікатне завдання, як також велике старання «опрацювати для світу, який зазнавав постійних змін, навчання, здатне відповісти на сучасні вимоги, як також на швидкі та постійні зміни у індустріальному суспільстві, і, одночасно, придатне для захисту прав як людської особи, так і молодих держав, які приєдналися до міжнародної спільноти». Таке соціальне навчання народжується у світлі Божого слова з присутності християн, що живуть у різних ситуаціях світу. «Її предметом, – читаємо у катехизі Івана Павла ІІ, – є та завжди буде священна гідність людини – Божого образу, та захист її невід’ємних прав».

 

«Як кожна жива дійсність, динамічна та життєва соціальна доктрина Церкви складається з тривких і найвищих елементів, та зі змінних частин, які уможливлюють її еволюцію та розвиток в гармонії з невідкладними викликами настирливих проблем, не применшуючи міцності та певності принципів та фундаментальних норм.

 

Згадуючи 90-ту річницю енцикліки Папи Лева ХІІІ, в однозгідності ступаючи шляхом своїх попередників, прагну ще раз ствердити важливість соціального вчення, як інтегральної частини християнського життя», – зазначає блаженний Іван Павло ІІ, додаючи: «До цього аргументу я неодноразово повертався під час частих зустрічей з моїми співбратами у єпископстві, доручаючи їхній душпастирській турботі необхідність та невідкладність пробудити чутливість своїх вірних до християнської суспільної думки, щоб усі діти Церкви були не лише навчені доктрини, але й виховані до суспільного діяння».

 

Іван Павло ІІ мав намір вже через тиждень продовжити роздуми над різними темами та проблемами, на які вказувала річниця енцикліки Rerum Novarum. Однак, внаслідок трагічних подій, які перешкодили виголошенню вищенаведеної катехизи, наступна загальна аудієнція відбулася аж 7 жовтня.

 

Джерело: Радіо Ватикан