Рим – Українському мандрівнику, який потрапляє в серце Рима на вулицю Форі Імперіалі, що веде до античного Колізею, гріх не звернути ліворуч метрів 200, щоб відшукати маленьку площу Мадонна деї Монті. Тут розташований найдавніший в Італії осередок українського релігійного життя – церква святих Сергія і Вакха та патріарший дім для прочан греко-католиків.

У Вічному місті сьогодні живуть представники різних національностей і віросповідань. Та лише лічені громади, серед яких українські католики східного обряду, можуть пишатися власною історичною парафією і храмом.

Українська історія невеликої церкви святих Сергія і Вакха налічує 370 років. Після укладення Берестейської унії, коли Київська Митрополія православної церкви об’єдналася із римським Святим престолом, цій українській Церкві потрібне було своє представництво при Апостольській столиці.

Відгукнувшись на прохання українських єпископів, Папа Римський Урбан VIII у 1641 році дарує церкву святих Сергія і Вакха київським митрополитам та русинській (українській) нації. Відтоді у храмі та прилеглих будинках починає діяти представництво Київської церкви при Святому престолі та гостинний дім для її паломників.

Церковні реліквії

«Нині у церкві знаходяться дві цінні реліквії. Це частина мощів мучеників Сергія і Вакха, патронів церкви. Також є чудотворна ікона Жировицької Богородиці, яку дивним способом віднайшли на цьому місці і яка прославилася різними дивами. До неї молився й італійський народ. Цього року ми відзначали 150 років коронації цієї ікони», – розповів Радіо Свобода отець Марко Ярослав Семеген, пасторальний координатор для українців Італії.

Від XVII століття зовнішнє і внутрішнє оздоблення церкви змінювалося. Першими реставраційними роботами керував не хто інший, як кардинал Антоніо Барберіні – відомий меценат римських храмів. Сакральна будівля, фундамент якої з’явився ще на початку IX століття, й донині зберігає таємниці давніх часів.

«Під церквою є дуже цікаве підземелля. Воно перебуває під ретельним наглядом римських археологічних структур. Це вважається одне з древніх відкритих підземель, там були захоронення. Туди можна зайти і побачити навіть черепи в мурі», – зазначає Марія Говгера, член управи релігійного товариства «Свята Софія».

Історична роль Патріарха Йосипа Сліпого

Це товариство нині повноправно опікується церковним комплексом УГКЦ на площі Мадонна деї Монті, 3. Але так було не завжди. Протягом XX століття власники й господарі патріаршого двору змінювалися. І лише завдяки великим зусиллям Патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого, котрий після сибірського заслання розгорнув активну діяльність в Римі, від 1970 року ці будівлі повернулися у власність УГКЦ. Про це свідчить і напис українською мовою над центральним входом патріаршого дому.

«У цьому будинку відбувалися синоди УГКЦ тоді, коли ця церква в Україні була в підпіллі, – каже отець Марко Ярослав Семеген. – Сюди з’їжджалися єпископи з діаспори, і під проводом Блаженнішого Патріарха Йосипа Сліпого проводилися наради. Тут власне продовжувалося життя церкви».

Парафіяльний центр і готель

На сьогодні храмовий комплекс є по суті римською штаб-квартирою українських ієрархів-греко-католиків та парафіяльним центром католиків візантійського обряду. Тут розташований офіс Апостольського візитатора для українців греко-католиків в Італії та Іспанії, секретаріат товариства «Свята Софія», парафія святих Сергія і Вакха та частина музею Блаженнішого Йосипа Сліпого.

У будинку також діє готель для українських та іноземних туристів-паломників. У затишній приймальні, оздобленій українськими іконами, вас чемно вітають українські черниці з Бразилії монашого дому «Святої Анни». Вони управляють готельним господарством. Двомісний номер зі сніданком тут коштує 80 євро. В кімнатах для гостей під час римських візитів проживають очільники УГКЦ, зокрема, нинішній глава Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук).

Гуляючи римськими вуличками біля Колізею, не полінуйтесь і завітайте до затишного подвір’я в українську церковку святих Сергія і Вакха. Біля невеличкого водограю на площі вгамуєте спрагу, а в храмі помолитеся перед чудотворним образом Жировицької Матері Божої.

Наталка Кудрик

Джерело: www.radiosvoboda.org