Парадоксально, що саме літургію, основне місце гармонії і зустрічі, часом розуміють, як свого роду поле бою між тими, які хотіли б здійснити ревізію способу використання музики та співу під час святкування Євхаристії, – відзначає музичний критик Марчелло Філотеї.

Так музичний критик "L'Osservatore Romano" коментує у п'ятничному виданні Ватиканської газети дискусію на тему, якій римська "La Repubblica" присвятила аж три сторінки четвергового номера.

"Немає сумнівів, – продовжує далі Філотеї,– що у багатьох випадках "мистецький" рівень музичних творів, які виконуються у церкві, залишається дискусійним, однак, здається спрощенням – якщо не інструменталізацією – протиставлення цієї продукції григоріанському корпусу. Якщо вже це питання порушується, як забезпечити, щоб сьогоднішній спів був гідний ролі, яку він відіграє в літургії, ролі, яка не є лише декоративною".

Музичний критик погоджується з думкою, що рівень музики, яка виконується у церкві, не відрізняється від рівня музики на радіо чи телебаченні. "Якість пісень, які ми чуємо у церкві,  в цілому, відображає набагато ширршу ситуацію культурного занепаду. Проте, цей аргумент не потрібно використовувати для твердження, що все, що прийшло після II Ватиканського Собору, має бути цілком викинуте", – вважає Марчелло Філотеї.

Наостанку він закликає, щоб у триваючій дискусії, – в якій кожен покликається на свої слушні аргументи, – не посувалися до "інструменталізації тих, які, як з одного, так і з другого боку, розмахують своїми поглядами на музику, як палицею". "Може ми ще не знаємо, як дійти до написання сучасних гімнів, які б поважали традицію та високий мистецький рівень та могли співіснувати з григоріанським хоралом. Тим не менше, можна уникнути запереченнння мистецької гідності тих, хто висуває тезу відмінну від нашої. Принаймні з поваги до літургії", – пише музичний критик ватиканського видання.

За матеріалами wiara.pl