//

Доля Аскольдового Хреста

 


«І був розп‘ятий за нас за Понтія Пилата, і страждав, і був похований, і воскрес на третій день згідно з писанням. І вознісся на Небо і сидить праворуч Отця.»


«Символ віри»


Був палений, був плюндрований, був спилений і вознесений на Київських кручах – така доля Хреста з І-ї стаці «Хресної дороги» - «Ісус засуджений на смерть», возведеного на честь пам‘яті князя Аскольда-Миколая, мученика за віру Христову. 14 червня 2011 року Божого спиляний Хрест (11 червня 2011 року Божого) стараннями парафіянина церкви св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі  Михайла Теофіловича, будівельника, був повернутий на своє величне місце. Низький уклін, щира дяка, Божої ласки Вам, пане Михайле, і Вашій родині.


За словами настоятеля церкви, отця Ігоря Онишкевича, Божа сила оберігає кожен хрест, але громада церкви св. Миколая, разом з парафіянами інших громад від тепер планують укріпити 5-ти метрові хрести за допомоги металевих конструкцій, щоб у такий спосіб запобігти подальшому руйнуванню Христових святинь. Також є намір створити парафіяльну «молільну варту», яка чергуватиме і сторожитиме «Хресну дорогу» від будь-яких «нападків».


Це була коротка довідка подій у часі величного свята «зіслання Святого Духа», а тепер перейдемо до логічних міркувань, фактів, можливих висновків. Тут ми не беремо до уваги, що «Хресна дорога», яка розпочинається даним Хрестом є єдиною «Хресною Дорогою» на теренах Києва і Київщини загалом. Ми не враховуємо, що цією «дорогою» у часі Великого посту і не тільки, християни складають свої молитви і розважають над величною любов‘ю Ісуса Христа, приносять свою подяку за підтримку, прощення, благословення. Ми навіть можемо забути про те, що 15 Хрест з «дороги» був встановлений за сприяння адміністрації президента 2007 року Божого. Опускаємо схвильованість громадськості і зацікавленість ЗМІ такими безбожними діями невідомих.


От, що натомість маємо сьогодні:


- міліція не порушуватиме кримінальної справи і не вважає це актом вандалізму, оскільки дана споруда не є архітектурною цінністю, не є надгробною пам‘яткою захоронення, навпаки, намагається з‘ясувати хто є власником і ініціатором воздвиження «Хресної дороги». За даними нашої парафії 2007 року Божого за підтримки народних депутатів та рішенням прокуратури було визначено що «дорога» є власністю Київської громадськості та християнських громад, ініціатором якої був, світлої пам‘яті, Ігор Богуш (похований у Биківні).


- набережна, міст «Метро», повним ходом ведуться дорожні роботи – розширення проїжджої частини, побудова нової дорожньої розв‘язки, щоб не було заторів, зрізані дерева на схилах Дніпра, порушення ландшафтного дизайну новобудовами (все до «Євро 2012» не залежно якою ціною). З такими темпами «реконструкції» Дніпро змінить своє русло бо київські схили сповзуть у його води.


- що частіші «випадкові» підпали, руйнації українських християнських святинь, заборона побудови нових греко-католицьких храмів. тотальна експансія російської мови, насадження російської культури, самозабудова Десятинної церкви і… перелічувати можна довго, але, гадаю, що всі розуміють про що йдеться.


- спилений хрест. Тут не обов‘язково бути великим експертом, щоб не зауважити, що дубовий 250 кілограмовий хрест було таки спилено. Звичайною ручною пилкою не обійшлось, щонайменше «дружба». Металевий каркас заввишки до 2-х метрів, тут потрібна хоч  якась «люлька», чи хоча б мало мальська драбина, людині з найбільшим зростом доволі важко пиляти щось над головою, тим більше дуб, ото ж явно був не один…


Спілкуючись з представниками СБУ почула нову версію – міжконфесійні непорозуміння. Але на такому рівні такі непорозуміння закінчились ще в 90-ті, і, зрештою, чи вірний християнин зможе підняти руку на хрест? Він радше йому вклониться. То хто ж вчинив таку наругу? Безбожники, сатанисти, вандали, чи просто не сповна розуму люди,..


Ось так, розмірковуючи, аналізуючи, співставляючи факти, на пам‘ять приходить всіма цитована фраза з фільму «Іван Васильович міняє професію»: - «Меня терзают смутные сомнения: у Шпака магнитофон, у посла медальон…»


Чи буде розслідування доведене до кінця? Чи знайдуть винуватців понівечення хреста? Чи влада захистить Християнські святині від наруги в центрі європейської столиці?


Звертаюсь до колег журналістів, до київської громадськості, до християн стати на захист Христових святинь.


Міркування та фото Любові Михайлюк, парафіянки церкви св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі, «Оранта»


Джерело: oranta.org