Днями в Латеранському Апостольському палаці в Римі завершився єпархіальний розгляд життя, заслуг і святості подружжя Амендоладжіне, Улісса і Лелії, що жили в Римі в XX столітті. На розгляді були присутні двоє дітей пари, Тереза і Раффаеле, який став кармелітським священиком.

Спільне життя подружжя Амендоладжіне було прикладом дійсної шлюбної і духовної єдності. Їх дочка Тереза так згадує своїх батьків: «Вони дуже відрізнялися характером і поведінкою. Мого батька і мою матір об'єднувало те, що вони обоє завжди дивилися на Бога у всіх своїх діях. Улісс був поступливим, аскетом, любив тишу, а Лелія була енергійною, жвавішою і живішою. Але вони завжди вважали свої відмінності багатством, отриманим від Бога».

Їхня духовна дорога була відмічена впливом Кармелю. Улісс був кармелітським терціарієм, а Лелія входила в Братство Священного Скапулярія. Отець Раффаеле, який єдиний з п'ятьох дітей послідував за батьками в цьому покликанні, розповів, що його батько і мати жили недалеко від парафії Св. Терези, на Корсо д'Італія в Римі, яким завідували отці з чину Босих кармелітів. Священик повідав про слова свого батька про його любов до Кармелю і чернечого ордену Діви Марії, чия духовність допомагає досягти близькості з Богом: «Багаточисельні кармелітські Святі нестримно притягують мене, Ісус бажає, щоб я досяг християнської досконалості цим шляхом». Саме так писав Улісс в своєму листі синові в новіціат.

Подружжя Амендоладжіне пережили з вірою багато випробувань. У 1951 році, після 21 року спільного життя, Лелія померла після тривалої хвороби. «Святість Лелії і Улісса, - сказав постулатор процесу про святість Лука Паскуале, - це святість щоденного життя. І це особливо помітно по останніх днях життя Лелії. Вона померла від раку досить молодою, довго і болісно страждаючи. За кілька днів до смерті Лелія часто говорила про Діву Марію, яка йде їй назустріч. Діти Лелії вірять, що так воно і було».

Джерело: Радіо Ватикан