Високопреосвященніший Владика Ігор (Возняк), 7 червня, взяв участь в урочистих заходах зі вшанування пам’яті видатного поета, лінгвіста, просвітителя о. Маркіяна Шашкевича. Саме цього дня минає 168 річниця від дня смерті поета, а у листопаді українська громадськість святкуватиме 200-ліття від дня народження о. Маркіяна.

Урочистість розпочалася на Личаківському цвинтарі Панахидою на могилі видатного священика, яку очолили Архиєпископ Львівський УГКЦ Владика Ігор (Возьняк) та Митрополит Львівський і Сокальський УПЦ КП Димитрій (Рудюк). Спільно з ієрархами молилися також ректор о. Миколай Фредина та семінаристи Львівської Духовної Семінарії Святого Духа УГКЦ, синкел у справах монашества та мирян Львівської Архиєпархії УГКЦ о. Віталій Дуткевич, представники місцевої влади та інтелігенції.

Після молитви, зі словом до присутніх звернувся Високопреосвященніший владика Ігор (Возьняк).

«Сьогодні молимося за упокій душі о. Маркіяна та просимо, щоб праведний отець виблагав для нашого народу справжніх провідників, відвертих українців, відважних патріотів, які дбали б за свій народ, за його кращу долю, добробут, волю», – зазначив Архиєпископ.

До слова також були запрошені: Митрополит Львівський і Сокальський УПЦ КП Димитрій (Рудюк), голова Львівської обласної державної адміністрації Михайло Цимбалюк, голова Львівської обласної ради Олег Панькевич, поети Ігор Калинець та Роман Лубківський.

В імені Високопреосвященнішого Владики Ігора, Роман Лубківський подякував Главі УГКЦ,  Блаженнішому Святославу, за Послання з нагоди двохсотріччя з дня народження о. Маркіяна Шашкевича. 

Пам’ятні заходи на Личаківському кладовищі завершилися спільним виконанням гімну «Боже великий єдиний».

Додаток:

Отець Маркіян Шашкевич народився 6 листопада 1811 року в с. Підлиссі Золочівського повіту в Галичині в сім'ї священика.

Навчався спершу в гімназії у м. Бережанах, а з 1829 року − у Львівській духовній семінарії. Після ієрейських свячень служив парафіяльним священиком у селах на Львівщині, а саме у Гумниськах, Нестаничах і Новосілках.

Творчу діяльність розпочав під час навчання в семінарії; тоді ж організував літературно-просвітительський гурток «Руська трійця». Істотною заслугою гуртка стало видання, у 1837 р., альманаху «Русалка Дністровая», що дав поштовх до розвитку нової української літератури. До збірника увійшли твори написані живою народною мовою, в тому числі під авторством о. Маркіяна Шашкевича.

Перу о. Маркіяна, крім низки поезій, належить кілька прозаїчних творів. Найвизначніший з них − казка «Олена» була високо оцінена Іваном Франком. Шашкевичу також належать переклади на українську мову сербських народних пісень, віршів чеських і польських поетів.

Помер о. Маркіян Шашкевич 7 червня 1843 року, від туберкульозу, і був похований у с. Новосілки. У 1893 р. його тлінні останки перенесено на Личаківське кладовище у Львові.

Слово Архиєпископа Львівського в день вшанування пам’яті о. Маркіяна Шашкевича.

Любі та високодостойні учасники заходу, цього року вшановуємо двохсоту річницю уродин, світлої пам'яті, ревного священика УГКЦ - Маркіяна Шашкевича. Сьогодні пам'ятна дата річниці упокою його душі в Господі (+ 07.06.1843). Світлої пам'яті отець Маркіян був щирим українцем, невтомним письменником, поетом, зачинателем нової української літератури в Галичині, культурно-громадським діячем, речником відродження західноукраїнських земель. Саме Він очолив «Руську Трійцю», був ініціатором видання альманаху «Русалка Дністровая» (1837), виступав за рівноправність української мови з польською.

Сьогодні молимося за упокій його душі та просимо, щоб праведний отець Маркіян виблагав для нашого народу справжніх провідників, відвертих українців, відважних патріотів, які дбали б за свій народ, за його кращу долю, добробут, волю. Хто сміливо вкаже нам в даний час на справжнього українця?! Такого, щоб був непідступний, не думав тільки про свої статки та більше забезпечення своєї сім'ю та родини, не був користолюбцем, а цілковито посвятився для обездоленого народу України. Щоб виявляв усі свої старання та вміння, навчаючи людей любити Україну, закликав повертатися з-за кордону, дбав за працю для людей в Україні, а не за межами Батьківщини. Бракує такої особи на горизонті?! Нам не бракує речників та критиків, але бракує чесних й повністю відданих провідників-борців, які б любили свій народ так, як це чинив о. Маркіян Шашкевич чи Тарас Шевченко.

Коли Маркіян навчався у семінарії, знайшов собі однодумців Головацького Якова та Вагилевича Івана і спільно згуртували національно свідому молодь (І. Білинський, Ф. Мінчакевич, М. Козловський, А. Величковський, Г. Ількевич та ін.). Отже, можна сміливо робити висновок, що добрий дух водиться й живе у нашому народі! Людей потрібно вміло згуртувати, запалити духом, навчати, щоб вони любили та дорожили своїм! Проминуло так багато років - 200, а до цього часу потрібно доводити у своїй країні, що Україна має свою мову - українську, що ця мова рівна з іншими, нею розмовляли, писали та чинять це до цього часу такі наші відомі безсмертними творами письменники та поети: о. Маркіян Шашкевич, Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Іван Франко, Леся Українка, Микола Зеров, Дмитро Донцов, Василь Стус, Ліна Костенко та багато-багато інших, які до цього часу промовляють своїм відважним писаним голосом і не оглядаються на ласку сильних цього світу. Отець Шашкевич зрозумів, що до свого народу потрібно промовляти рідною мовою на проповідях у церкві, необхідно писати своєю мовою, навчати людей любити її та сміливо розмовляти нею. Не відомо, що було б до цього часу з нашою мовою, коли б не з’являлися такі відважні та харизматичні особи, які наражали своє життя на різні небезпеки, або втрачали багато на матеріальному рівні, але відстоювали правду на існування нації й того, що притаманно рідному народові. Маркіян Шашкевич писав різні ліричні та патріотичні вірші, згадував, що українців бажають приспати інші народи, розправляючись, наприклад з козаками... У «Русалці Дністровій» друкувалися також колядки, гаївки, пісні, усе те, що було близьке народові. Мабуть, варто було б виконати ці твори у наш час, навіть тією мовою, якою розмовляли та писали цього давнього часу.

Хай пам'ять про наших відважних, простих та близьких по духу нашому народові героїв, як о. Маркіян Шашкевич, живе на віки у серцях нашого люду!

Висловлюю щиру подяку цим добрим людям, зокрема письменниками та поетам нашого міста Львова, які пам'ятають про особу о. Маркіяна Шашкевича та стараються про добрі заходи пов'язані з 200-річчям уродин цього щирого патріота! Висловлюю подяку представникам місцевої влади, за їхню причетність до цих святкувань! Варто було б знайти меценатів, щоб ці збережені твори видати більшим накладом та розповсюдити по різних бібліотеках України. І ми домовилися з правдивими любителями творчості та діяльності отця Маркіяна Шашкевича, що незабаром на стінах собору святого Юра буде прикріплена таблиця в честь його святої пам'яті.

Усіх вітаю від імені Блаженнішого Патріарха Святослава з нагоди започаткувань цього заходу!

+ Ігор
Архиєпископ Львівський, УГКЦ

м. Львів, Личаківське кладовище, 07.06.2011.

Джерело: www.ugcc.lviv.ua