Проповідь Бенедикта XVI з нагоди Національного Дня католицьких сімей Хорватії

Дорогі брати і сестри!

На цій Службі Божій, яку я з великою радістю очолюю, співслужачи разом із численними братами в Єпископаті та великою кількістю священиків, я дякую Господеві за всі улюблені сім’ї, що тут зібралися, а також за всіх, хто поєднується з нами за допомогою радіо та телебачення. Особливу подяку висловлюю кардиналу Йосіпу Бозанічу, Архиєпископу Загреба, за його гарні слова на початку цієї Служби Божої. Скеровую до всіх мої вітання та висловлюю щиру любов в обіймах миру!

Ми щойно відсвяткували Вознесіння Господнє і готуємо себе до прийняття величезного дару Святого Духа. В першому читанні ми бачили, як спільнота апостолів була об’єднана в молитві в Горниці разом з Марією, матір’ю Ісуса (пор. Ді. 1,12-14). Це є іконою Церкви, яка вкорінена у пасхальній містерій. Та Горниця, власне, є тим місцем, де Ісус на Тайній вечері встановив Євхаристію і священство, і де, після того як воскрес із мертвих, дав Апостолам Духа Святого, власне цього недільного вечора. Господь сказав своїм учням “не виходити з Єрусалиму, але чекати на обіцянку Отця” (Ді. 1,4); він просив, щоб вони залишались разом і готувались до прийняття дару Святого Духа. І вони зібралися в молитві разом з Марією у Горниці, чекаючи на обіцяну подію(пор. Ді. 1,14). «Вони залишилися у спільності, бо це було Ісусовою умовою прийняття Духа Утішителя, а витривала молитва була умовою їхньої єдності. Тут знаходимо дивовижну науку для кожної християнської спільноти. Часами думається, що успіх місіонерства залежить найперше від клопіткого вироблення програми і мудрого виконання, якогось обов’язку. Певним є те, що Господь шукає нашої співпраці, але скоріше всякої нашої відповіді мусить надійти Його ініціатива. Його Дух є правдивим початком Церкви і тому необхідно Його закликати і прийняти»

В Євангелії ми чули першу частину так званої “архиєрейської молитви” Ісуса (пор. Ів. 17,1-11a) – на завершення його прощального дискурсу – повної довіри, солодкості та любові. Вона називається “архиєрейською молитвою”, оскільки в ній Ісус представлений як священик, котрий заступається за свій народ, коли готується покидати цей світ. У цьому уривку домінує подвійна тема години і слави. Йдеться про годину смерті (пор. Ів. 2,4; 7,30; 8,20), годину, в якій Христос мусить відійти від цього світу до Отця (13,1). Але в той же час це є година його прослави, яка довершується на Хресті, яку євангелист Іван називає “піднесення”, а саме піднесення вверх, піднесення до слави: година смерті Ісуса, година найвищої любові, є годиною Його найбільшої слави. Також для Церкви, для кожного християнина, найбільшою славою є Хрест, який означає життя в благодійності, у повній віддачі Богові та іншим.

«Дорогі брати і сестри, з великою радістю я прийняв запрошення хорватського єпископату з нагоди Першої національної зустрічі хорватських католицьких сімей і бажаю вам сказати, що надзвичайно високо ціную заангажованість у сім’ї, яка стикається з труднощами і загрозами, і тому її потрібно реєвангелізувати. Сім’ї - це фундамент виховання у вірі і побудови Церкви, як спільноти. Я добре знаю цю велику посвяту і великодушність, з якою Ви, пастирі, служите Господу і Церкві і Ваша щоденна душпастирська праця з сім’ями оновлює Церкву»

«Кожному добре відомо, що християнська сім’я є особливим знаком Христової присутності і любові, і що вона не може бути чимось замінена. Блаженний Іван Павло ІІ твердив, що християнська сім’я покликана живо і відповідально співдіяти у вибудовувані Церкви та мусить ставити саму себе на служіння Церкві.»

Дорогі батьки, завжди присвячуйте себе навчанню ваших дітей молитви, і моліться з ними; приводьте їх до Таїнств, особливо до Євхаристії, коли ми відзначатимемо 600-ту річницю Євхаристійного чуда в Лудбрезі; і вводьте їх в життя Церкви; у ваших домівках не бійтеся читати Святе Письмо, освітлюючи сімейне життя світлом віри і славлячи Бога-Отця. Будьте як мала Горниця, як та, в якій були Марія і учні, в якій житимите в єдності, спільності і молитві!

Сьогодні, Богу дякувати, багато християнських сімей розвивають свою свідомість про своє місійне покликання та серйозно ангажуються у свідчені за Господа Ісуса Христа. У нинішньому суспільстві більше, ніж будь-коли нагло потрібна присутність взірцевих християнських сімей. Мусимо нажаль константувати, що особливо в Європі шириться секуляризм, який живого Бога відпихає на узбіччя і пришвидшує ростуче роз’єднання сім’ї. Абсолютизується свобода безвідповідальності.

Як ідеал пропонується індивідуальне благо через використання матеріальних дібр і поверхневих досвідів, не враховуючи якість людських взаємин і найглибших людських цінностей. Любов зводиться до сентиментального почуття і задоволення інстинктивних поривів, без прагнення створити тривали взаємозв’язок і без відкритості життю. Ми покликані протиставитись цьому менталітету. Окрім проповіді Церкви, дуже є важливим свідчення та ангажованість християнських сімей, ваше конкретне свідчення, особливо як підтвердження недоторканості людського життя від зачаття аж до його природнього кінця., про унікальну і не заміниму цінність сім’ї заснованої на шлюбі і потребі законів, які би допомагали сім’ї у завдання народження і виховання дітей.

Дорогі сім’ї, будьте відважні! Не дайтеся спокусити цьому секуляризованому менталітетові, який пропонує грішне співжиття, як приготування до шлюбу, або навіть і замість шлюбу! Покажіть свідченням свого життя, що можливо, як Христос, любити без резерву, і не бійтеся здійснювати визнання перед іншою людиною. 

Дорогі сім’ї, втішайтеся в материнстві і батьківстві! Відкритість на життя є знаком відкритості до майбутнього, впевненості в майбутньому, так як повага до  природнього морального закону звільняє людей, а не принижує їх. Добро сім’ї є також добром Церкви. Я б хотів повторити дещо, що вже казав раніше: «повчання кожної окремої християнської сім'ї вписується в контекст великої сім’ї Церкви, яка її підтримує і носить її з собою ... І Церква взаємно забудована сім'єю, "малою домашньою церквою»(Звернення Його Святості Бенедикта XVI до Учасників Церковної Єпархіяльної Конвенції в Римі, 6 липня 2005). Молімо Господа, щоб сім’ї все більше і більше ставали малими церквами і щоб церковні спільноти більше і більше діставали якість сім’ї.

Дорогі хорватські сім’ї, живучи в єдності віри і милосердя, будьте ще більш прозорими свідками обітниці Господа, яку він дав кожному з нас, розносячись на небеса: «Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку»(Мт.28,20). Дорогі хорватські християни, відчуйте себе покликаними євангелізувати все своє життя, почуйте потужні слова Бога: «Ідіть і зробіть учнями всі народи» (Мт.28,19). Нехай Діва Марія, Цариця Хорватії, супроводжує вас на шляху. Амінь! Слава Ісусу і Марії!

За матеріалами www.radiovaticana.org