Минулий тиждень і початок цього сколихнули три події: вінчання наслідника англійського та шотландського престолів принца Валійського Вільяма Віндзора з Кетрін Міддлтон не шляхетного походження. Вікові традиції британської монархії зазнали певної модифікації. Світ жадібно прилип до екранів телевізорів і моніторів, щоб не пропустити нічого з цього королівського вінчання. Ґазети, часописи і журнали старалися наввипередки подати інформацію про цю подію. Але за оцінюванням вартості сукні молодої, за смакуванням купи пліток мало хто помітив, що саме це елітне вінчання підтвердило в очах світу важливість християнського подружжя – молодята вінчалися в церкві не з дані традиції, а як вираз їхньої власної віри, що більше вони повністю відмовились від підписання шлюбного контракту, давши цим свідчення, що шлюб – це пожиттєва спільнота чоловіка і жінки, яких найперше об’єднує Бог, а не шлюбні контракти.

Інша, ще більш знакова подія привернула увагу світу – беатифікація папи Івана Павла ІІ Великого. Папа, який встановив масу рекордів, виконуючи служіння Пароха цілого світу, обходячи різні краї, щоб «утверджувати братів у вірі». Папа, на якого вчинили замах об’єднані у своїй ненависті до Христового Намісника антихристиянські сили. Папа, який, за поширеною легендою, вчинив з американським президентом Рональдом Рейганом «святий пакт» заради повалення безбожного комунізму. Перший папа слов’янин. Папа, який не боявся відвідати блокадне Сараєво, який не боявся визнавати нові країни у старій Європі. Папа, в чиїх жилах текла і українська кров. Цілий світ приділив цій події належну увагу. Але українські ЗМІ практично проігнорували цю подію, обмежившись коротенькими повідомленнями. Щоправда «Перший національний» та «5» канали транслювали цю знаменну і для нас українців подію. Але… всі решта просто «відмазалися». Направду прикро. Звісно, погоня за кількістю читачів, слухачів, глядачів, відвідувачів робить своє. Але кількість запитів «беатифікація Івана Павла ІІ» внесених україномовними користувачами інтернету не маленька. То чому українські ЗМІ практично проігнорували цю подію залишається незрозуміло.

І на сам кінець новина, яка вибухнула як бомба – провідник Аль-Каїди Осама бен Ладен вбитий американськими командорами. Звісно, можна сперечатися про моральність такого вчинку. Але хвилює не те. Хвилює інше – радість натовпу, який себе любить називати християнським. По-людськи така радість є зрозумілою, але по-християнськи цілком неналежною.

Можливо, що ці події поставили наш світ, нашу цивілізацію перед  дзеркалом власної совісті, в яке слід заглянути.

о.Орест-Дмитро Вільчинський