«Не знаю, сьогодні ще не читав преси» - відповідав Іван Павло ІІ на питання про його самопочуття.  Папа був відомий своїм винятковим почуттям гумору.

Того особливого почуття він не втратив ні після священичого, ні єпископського свячення, ні після  вибору кардиналом , ні ставши папою. Гумор не полишив папи навіть в найтяжчих хвилинах терпіння і хвороби.

«Я – вуйко!» - сказав перший на привітання своїх підопічних з душпастирства, рятуючи їх від заклопотання, коли вони вперше зустріли його вже єпископом і не знали, як до нього тепер звертатись. Попереднє «вуйку» їм здавалось вже недоречним.

«А що, мені не можна?» - запитав о. Леона Кнабіта, коди здивований монах обурився на повторення кардиналом Войтилою його жесту приклякання і цілування руки.  Дистанція до себе і зменшення дистанції до інших людей були характерними для Кароля Войтили рисами.  Він часто викликав людське здивування, коли , будучи єпископом, біг на зустріч чи коли , будучи кардиналом, з’їжджав по перилах, замість того, щоб спускатись сходами.

Кароль Войтила також любив жартувати з журналістами. «Скільки польських кардиналів їздить на лижах?» - запитали його одного  разу закордонні журналісти, які знали про його спортивне захоплення. «40 %» - поважно відповів кардинал Войтила. «Але в Польщі є лише два кардинали» - здивувались журналісти. «Але кардинал Вишинський становить 60%» - відповів Войтила.

Не виводили з рівноваги його веселі ситуації, які траплялись за участю жінок. «Еміненціє, найпристойніший отче кардинале»- так одного разу привітала його одна з парохіянок. «Ну, щось в тому є…» - відповів з гумором кардинал.

Коли одна з сестер, які опікувались записками сестри Фаустини, запитала кардинала Войтилу, чи може вона йому привезти «Щоденник», щоб він написав теологічну оцінку, кардинал рішуче відмовив. «Сестра їхатиме трамваєм, трамвай зійде з колії, «Щоденник» загине. І сестра загине, але то нічого, бо вона піде до неба. А «Щоденник» не може загинути! »

Кардинал Войтила цінував власну думку своїх підлеглих, навіть якщо її важко було прийняти. Відомий відстоюванням власної позиції о.Тадеуш Пєронек  свого часу сперечався за щось з кардиналом. Врешті кард.Войтила зняв свій єпископський хрест, подав його о.Пєронеку і сказав: «Маєш, тепер ти керуй».

Відразу після конклаву Іван Павло ІІ здивував всіх  своєю поведінкою, ламаючи різноманітні принципи ватиканського етикету.  Нарікав на те, що від паломників його відгороджують куленепробивним склом в папамобілі. Йому пояснили, що це робиться з міркувань його ж безпеки: «Непокоїмося за Вашу Святість». «І я теж непокоюсь за свою святість» - відповів папа.

Багатьма веселими жартами відзначались подорожі папи на батьківщину. У 1999 році через хворобу не міг приїхати до Глівіц. Але відвідав це місто в останній день своєї подорожі до Польщі. «Я би з таким папою не витримав, -каже. – Має приїхати – не приїжджає, потім знову не має приїхати - приїжджає ».
 

Під час останньої подорожі до Польщі 2002 року сталим пунктом програми стали вечірні зустрічі з молоддю під вікнами палацу Архиєпископів в Кракові. В той час папа сказав, що від першої такої зустрічі пройшло вже 23 роки. «Ти молодий!» - скандувала молодь. «І ті, хто тоді, 23 роки тому були під вікнами по вул.Францішканській, мають тепер на 23 роки більше» - додав папа. «Вони теж молоді! Теж молоді!» - відкрикнули зібрані. По хвилі папа ствердив: «Нічого не порадимо… Як молоді – то молоді, нема виходу…»

Святіший Отець любив сміятись і жартувати, але ніколи не з когось. Ніколи нікого не висміював.  Любив співати молодіжні пісні, був радісною і погідною людиною. І це допомагало йому в його внутрішньому житті.

За матеріалами: wiara.pl