Проповідь Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава,
виголошена під час Архиєрейської Божественної Літургії у Світлий понеділок

Христос Воскрес!

Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі у Христі брати і сестри!

«Воскресіння Твоє, Христе-Спасе, ангели оспівують на небесах!»

Цими словами Пасхального гімну ми розпочали проголошення світові цієї Пасхальної радості. Властиво, змістом святкування Пасхи для нас, християн, є святкування Христового Воскресіння.

Воскресіння Христове – це не є лише якась глибока раціональна ідея, це не є лише якийсь містичний досвід Божого люду. Це є історичний факт. Це подія, яка сталася у цю Пасхальну ніч переходу від темряви до світла, від смерті до життя, і ця подія назавжди стала центром людської історії.

Саме той факт Христового Воскресіння наче сповнив зміст Старозавітної Пасхи: Христос став цим Пасхальним ягням, який своєю кров’ю захоронив Новозавітній Божий люд від гріха і смерті. Червоне море, перехід через його води, лише проображало Тайну хрещення, перехід через хрещальні води, що означають вхід у Христову смерть, а водночас – у Христове Воскресіння.

Подібно як у виході Ізраїля з Єгипту, ці розрізнені племена, унаслідок досвіду, цієї невимовної визволяючої дії Бога Ізраїля, перетворились на єдиний народ. Так само і ми з вами - перейшовши через хрещальні води Володимирового хрещення, тут, у цьому місці, коло берегу Дніпра, вийшли єдиним народом.

Не даремно храм Воскресіння Христового сьогодні є осердям Єрусалиму. Те місто, фактом Воскресіння Христового, набрало іншого значення, іншого виміру теж недаремно. Наш стольний град Київ називають українським Єрусалимом. І не даремно у серці того граду Києва постає храм Воскресіння Господнього.

Так цікаво сталося, що цей храм Воскресіння спонукав інших наших братів подумати про будівництво теж храму Воскресіння. Тому що, мабуть, ця подія має перемінити не лише Єрусалим на Святій землі, але теж і Київ, у святій українській землі.

«Воскресіння Твоє, Христе-Спасе, ангели оспівують на небесах…»

Дорогі у Христі, ми сьогодні переживаємо з вами теж дуже унікальну історичну подію, історичний факт. Ми вперше сьогодні святкуємо храмовий празник нашого Патріаршого собору тут, у тому храмі, тут, у тому соборі Воскресіння Господнього.

Сьогодні в особливий спосіб ми просимо Господа Бога про те, щоби наш український народ, відновлений у тій дійсності Володимирового хрещення, з тих Святих гір стольного града Києва знову вийшов єдиним об’єднаним Божим людом! Не розрізненими племенами, які живуть в різних регіонах України, як дехто хоче нас так представити сьогодні світові, але єдиним Божим людом, який у тій Пасці Господній виходить як люд Божий і об’єднаний.

Сьогодні ми направду з великою вдячністю служимо оцю Урочисту Літургію за наших жертводавців, які єднаються з нами, будучи на різних куточках Земної кулі. І ця єдність того Божого люду тут, у тому храмі, сьогодні, в тому празникові, особливо переживається.

Ми сьогодні просимо, щоб так як Воскресіння Христове стало поворотним моментом в історії цілого людства, щоби цей храм Воскресіння Христового тут, на берегах Дніпра, його будівництво і його освячення, стало поворотним моментом не лише в історії нашої Церкви, а й цілого нашого українського народу.

Тринадцятого квітня 2004 року, коли Блаженніший Любомир започаткував повернення осідку Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви сюди, до Києва, він виголосив унікальне слово, яке так і називалося: «Один Божий люд у краї на Київських горах».

У тому слові Блаженніший Любомир наче накреслив оту перспективу Пасхальної переміни не лише нашої Церкви, але й всього українського народу. Тому що у Христовій Пасці, тому рухові від смерті до життя, та Пасха не стає вже чимось зовнішнім, якоюсь зовнішньою переміною обставин чи угод, але стає реальною внутрішньою переміною Церкви і народу. Серед багатьох моментів такого переходу і переміни нашого народу і Церкви, Блаженніший Любомир накреслив зокрема перехід від конфесійного взаємопоборювання між Церквами-спадкоємцями київського християнства до першості у любові.

Наша Церква, яка першою почала будувати храм Воскресіння Христового у Києві, хоче бути першою у любові. Серед усіх братів, до яких Господь Бог нас сьогодні покликає, ми хочемо бути першими носіями отої доброї вістки Воскресіння Христового, яка може і повинна перемінити усіх наших братів – спадкоємців Київської Церкви. А та внутрішня переміна і та першість у любові, за яку ми всі повинні змагатися, буде добрим початком для побудови Єдиної Помісної Церкви, єдиного Божого люду у краї на Київських горах.

Ми сьогодні приносимо у цій Літургії на престіл Господній всю нашу Церкву і весь наш народ і благаємо, щоб він перемінив усіх нас. Сповнив нас тою Пасхальною силою любові і радості, а відтак – дав нам добрих людей, добрих приятелів і братів, щоби невдовзі оцей храм Воскресіння Господнього, Патріарший собор, міг бути освячений і став наріжним каменем для нової сторінки історії Української Церкви і нашого народу.

Христос воскрес!

Київ, 25 квітня 2011 р.Б.,
Патріарший собор Воскресіння Христового

Джерело: www.ugcc.org.ua