//

Великоднє послання ієрархів УГКЦ у Західній Європі

ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ ІЄРАРХІЇ
УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
У ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ

«А ми сподівались...» (Лк   24,21)

Дорогі в Христі!

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Першого великоднього вечора два засмучені учні залишали Єрусалим, щоб повернутися додому, до Емаусу. Вони не були веселі, бо не було чим тішитися. Події останніх днів у Єрусалимі не то що засмутили їх, більше – розчарували їх, приголомшили. Вони вірно йшли слідом за дивним новим Учителем, який не тільки захоплював їх своєю добротою, чудодійною силою і мудрістю, але ще вселював у них надію, що все буде інакше, буде краще, – саме Він той, «хто має визволити Ізраїля» (Лк 24,21).

 

Але ж Його засудили! Його розп’яли! Усе пішло на ніщо!

 

Вони, може, і чули про воскресіння, але не повірили в нього. Бо вони не вірили у потребу розп’яття. Їм здавалося, що Ісусова смерть на хресті – це знівечення не лише їхніх ідей і планів, але взагалі – Божої сили, Божої присутности в Ісусі Христі.

 

І навіть коли Ісус, ідучи поруч із ними, пояснив їм, що Його дорога до слави веде через розп’яття, вони нічого не збагнули. Щойно коли Ісус розламав хліб при трапезі і зник з очей, відкрились їхні очі і вони зрозуміли, що Христос пожертвував собою не щоб принести людині політичну свободу, але щоб визволити її від неволі гріха.

 

Дорогі Браття і Сестри! Чи й ми іноді не чуємося, як учні з Емаусу – пригнічені життєвими труднощами, зажурені щоденни клопотами, знеохочені особистими і суспільними проблемами? Ці проблеми непотрібно вичислювати, бо вони в нас постійно перед очима.

 

Перед нами виклик – як подолати в собі зневіру, знеохоту, навіть іноді збайдужіння внаслідок цих труднощів?

 

Повірмо наново у Христове воскресіння – Його перемогу над смертю і всяким лихом. Побачмо свої труднощі як участь у хресній смерті Ісуса Христа, яку Він переміг. Пригадаймо, як учні повірили у Христа при ламанні хліба і повірмо в Його присутність у євхаристійному Хлібі. Дозвольмо відчути на собі Його присутність і опіку над нами, над кожною справою нашого життя.

 

Христос подорожує зі своєю Церквою, так як ішов з учнями по дорозі до Емаусу. Але чи й ми, так як вони, не пізнаємо Його? Бо Він є.

 

Ми Вам зичимо віри й переконання про присутність Бога між нами, Дорогі в Христі: щоб після посного труду ми радісно зустріли воскреслого Спасителя; щоб посеред життєвих негараздів ми шукали невидимого Сина Божого; щоб у всіх потребах ми зверталися до того, хто «смертю смерть подолав», бо нам, що «в гробах»  – у болях, труднощах і стражданнях – «життя дарував».

 

«Христос справді воскрес і з᾿явився Симонові» (Лк 24,34).

 

Дано при катедральних соборах

у Парижі, Мюнхені, Лондоні й Римі,

дня 3 квітня 2011 року,

у IV неділю Великого Посту

Ієрархи Української Греко-Католицької Церкви у Західній Європі:

+ МИХАЇЛ (Гринчишин)

Апостольський Екзарх у Франції, Швейцарії та країнах Бенілюксу

+ ПЕТРО (Крик)

Апостольський Екзарх у Німеччині і Скандинавії

+ ГЛІБ (Лончина)

Апостольський Адміністратор у Великій Британії

Апостольський Візитатор в Ірландії

+ ДІОНІСІЙ (Ляхович)

Апостольський Візитатор в Італії та Іспанії