Подібно як святий Брат Альберт, Святіший Отець був на колінах також перед людиною. Не випадково, що будучи вікарієм у парафії святого Флоріана, присвятив ції постаті драматичний твір під назвою "Брат нашого Бога". А цим "братом" є людина, кожна людина, особливо потребуюча. Слуга Божий у кожному бачив образ Божий і такий підхід визначав його відношення до людини. Ми пам'ятаємо Його руки, простягнуті до людини, Його відкриті для кожного пригортаючі обійми. Навіть коли ці руки були поранені злою людиною, вони не стиснулися в кулак, у жесті ненависті чи бажання помсти. Ці руки, а разом з ними і двері його єпископського дому, були відкриті для всіх. Отож, приходили туди священики, також приходили й миряни; прості люди, як і люди науки та культури.

Такі візити частішали у святковий період: разом ламали облатки і ділилися свяченим яйцем, але, перш за все, серцем.

Будучи краківським єпископом, до одинадцятої години молився у каплиці, а потім приймав тих, що хотіли з ним зустрітися. Завжди з увагою і терпляче вислуховував кожного, ніколи не справляв враження, що поспішає, що має важливіші справи. Мені пощастило бути з ним майже сорок років, і я можу засвідчити, що він ніколи не образив людину. Він поважав кожну думку, висловлену іншим, навіть якщо з нею не погоджувався.

Глибока повага до людини, отже Папа був глибокий щодо жінок. Тому нікого не дивувало і в нікого пробуджувало підозр його просте, щире і чисте відношення до жінки. У своїх проповідях і публікаціях він виявляв красу жіночності, адже Бог створив людину на Свій образ, і створив їх чоловіком та жінкою. І ця повага випливала також із його глибокого набоженства до Найсвятійшої Матері.

Глибока повага до людини, також молодої. Він знав, що молодь – майбутнє Церкви, отже, вже під час його перебування у Кракові охоче зустрічався з молодими людьми, чи то в осередках академічного душпастирства чи руху оази. Вже будучи Папою Римським, він визнав, що тут навчився бути з ними, пізнав, що значить бути молодим, як це прекрасно і водночас як це важко. Вмів виявляти красу життя, яке з Бога походить і до Нього провадить. Він радів життю і мабуть цим ентузіазмом притягував молодь.

У глибоку повагу, яку Слуга Божий виявляв до кожної людини, вписується захист її гідності. Роки єпископського служіння Отця Кардинала припали на часи комуністичного тоталітаризму, людського страждання і зростаючої ідеологічної боротьби. У своїх проповідях і листах до влади краківський Пастир дуже рішуче наголошував на пошані до гідності людини і прав людської особи, особливо права на релігійну свободу. Це була боротьба за нові церкви і центри катехізації. Він був зі своїм спраглим Бога народом, багато разів під відкритим небом відправляв "Пастирку" та "Воскресіння", щоб переконати владу дати згоду на будівництво церкви. Він захищав робочу людину від трактування її як засобу виробництва, у тому числі протестуючи проти примушення до роботи в неділю.

Джерело: www.karol-wojtyla.org