“Verbum caro factum est” – «Слово стало тілом» (Ів. 1,14).
Дорогі брати й сестри, що слухаєте мене у Римі та в усьому світі, з радістю звіщаю вам Різдвяну звістку: Бог став людиною, прийшов, щоб оселитись між нами. Бог не є далеко, Він близько, Він – «Еммануїл», Бог-з-нами. Він не є невідомим, але має обличчя – обличчя Ісуса.

Це завжди нове послання, завжди захоплююче, бо переходить межі наших найсміливіших сподівань. Передовсім тому, що є не просто звіщенням, але є подією, фактом, який вірогідні свідки бачили і до якого могли доторкнутись в Особі Ісуса з Назарету! Перебуваючи з Ним, спостерігаючи за Його діями та слухаючи Його слова, вони розпізнали в Ісусові Месію; і побачивши Його воскреслим, після того, як Він був розп’ятий, вони остаточно впевнились у тому, що Він, справжня людина, був, одночасно, справжнім Богом, Єдинородним Сином, Який прийшов від Отця, сповнений істини та благодаті (пор. Ів. 1,14).

«Слово стало тілом». Перед обличчям цього об’явлення у нас ще раз виникає запитання: як це можливо? Слово та тіло є протилежними дійсностями; як вічне та всемогутнє Слово може стати тендітною та смертною людиною? На це є тільки одна відповідь: Любов. Хто любить, хоче ділитися з любленим, хоче єднатися з ним, і Святе Письмо представляє нам саме велику історію любові Бога до Свого народу, яка осягнула вершину в Ісусі Христі.

У дійсності, Бог не змінюється: Він є вірним Сам Собі. Той, Хто створив світ, це Той самий, що покликав Авраама та об’явив Своє ім’я Мойсеєві: Я є той, хто є… Бог Авраама, Ісаака та Якова… Бог милосердний і співчутливий, повний любові та вірності (пор. Єз. 3,14-15; 34,6). Бог не змінюється, Він є Любов’ю завжди і назавжди. Сам у Собі Він є сопричастям, Єдністю і Тройцею, і кожне Його діло та слово веде до сопричастя. Воплочення є вершиною творіння. Коли у лоні Пресвятої Марії, з волі Отця та діянням Святого Духа, сформувався Ісус, Божий Син, що став людиною, створіння досягло своєї вершини. Джерело всесвіту, Логос, розпочав існування у світі, в часі та просторі.

«Слово стало тілом». Світло цієї істини об’являється тому, хто його приймає з вірою, бо воно є таїнством любові. Лише ті, які відкриваються на любов, огорнуті світлом Різдва. Так було у Вифлеємську ніч, так є також і сьогодні. Воплочення Божого Сина є подією, яка сталася в історії, але, одночасно, переходить поза межі часу. У ночі світу запалало нове світло, яке дозволяє, щоб його побачили прості очі віри, покірне та тихе серце тих, хто очікує Спасителя. Якщо б істина була лише математичною формулою, вона, певним чином, сама себе би нав’язувала. Але якщо Істина є Любов’ю, то вимагає віри, вимагає «так» нашого серця.

А чого, в дійсності, шукає наше серце, як не Істини, яка була б Любов’ю? Її шукає дитина своїми такими обеззброюючими та заохочуючими запитаннями; її шукає молода людина, яка потребує віднайти глибокий сенс власного життя; її шукають у своїй зрілості чоловік та жінка, щоб скерувати і підтримати обов’язки в сім’ї та в праці; її шукає похила віком людина, щоб дати повноту земному існуванню.

«Слово стало тілом». Різдвяна благовість є світлом також і для народів, для спільного шляху людства. «Еммануїл», Бог-з-нами, прийшов як Цар справедливості та миру. Його царство, як знаємо, не є від цього світу, однак, є найважливішим з-поміж усіх царств цього світу. Воно – як закваска людства: якщо б його забракло, зменшилася б рушійна сила справжнього розвитку – спонука співпрацювати для спільного добра, безкорисливо служити ближньому, мирно змагатися за справедливість. Вірити в Бога, Який хотів розділити з нами нашу історію, є постійним заохоченням брати в ній участь, також і серед її протиріч. Це є приводом надії для тих усіх, чия гідність скривджена чи порушена, бо Той, Який народився у Вифлеємі, прийшов для того, щоб визволити людину від коріння будь-якого поневолення.

Нехай світло Різдва наново заясніє у тій Землі, де народився Ісус, та надихне ізраїльтян та палестинців шукати справедливого та мирного співжиття. Нехай утішаюче звіщення приходу Еммануїла вгамує біль і утішить у випробуваннях дорогі християнські громади в Іраку та на цілому Близькому Сході, приносячи їм розраду та надію на майбутнє, надихаючи керівників держав до дієвої солідарності з ними. Так само нехай станеться і для добра тих, які на Гаїті ще досі страждають від наслідків руйнівного землетрусу та нещодавньої епідемії холери. Так само нехай не будуть забутими ті, хто в Колумбії та Венесуелі, а також в Ґватемалі і Коста-Ріці, нещодавно постраждали від стихійних лих.

Нехай Народження Спасителя відкриє перспективи тривкого миру та справжнього розвитку народам Сомалі, Дарфуру та Кот-Д’Івуару; сприяє політичній та соціальній стабільності на Мадаґаскарі; принесе безпеку та пошану до людських прав в Афганістан та Пакистан; підтримає діалог між Нікарагуа та Коста-Рікою; сприяє примиренню на Корейському півострові.

Нехай же святкування народження Відкупителя зміцнить дух віри, терпеливості та відваги вірних Церкви континентального Китаю, щоб вони не падали духом через обмеження своєї свободи релігії та совісті, та, триваючи у вірі Христові та Його Церкві, зберігали живим полум’я надії. Любов «Бога з нами» нехай дарує витривалість всім християнським громадам, які страждають задля дискримінації та переслідування, та надихне політичних та релігійних провідників докладати зусиль для повної пошани релігійної свободи усіх.

Дорогі брати й сестри, «Слово стало тілом», воно прийшло, щоб оселитися між нами, Воно є Еммануїлом, Богом, Який став нам близьким. Споглядаймо разом це велике таїнство любові, дозвольмо, щоб наші серця просвітило світло, що ясніє у Вифлеємській яскині! Благодатного всім Різдва!

Джерело: http://www.radiovaticana.org/