26 березня 2011р, напередодні інтронізації, новообраний Верховний Архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук у розмові з львівськими журналістами розповів, як він сприйняв звістку про результати виборів Синоду Єпископів:

Це була велика несподіванка від Святого Духа, мабуть, не тільки для мене, але і для цілої Церкви. Але я переконаний, що Святий Дух надихає і завжди веде в правильному руслі.

Блаженніший Святослав підкреслив велике значення Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького в житті та розвитку Української Греко-Католицької Церкви:

Найперше, Андрей Шептицький – великий Отець і Глава нашої Церкви, який направду зумів перевести нашу Церкву і наш український народ через дві світових війни, більше того, приготувати Церкву до підпілля. Завдяки його мудрому проводові наша Церква змогла витривати в тому періоді Її гонінь. І, очевидно, що Шептицький надзвичайний мислитель. Я переконаний, що українська історія і думка має ще його відкрити для себе, бо його думки, його праці, його ідеї до сьогодні животворять нас.

А ще одною рисою Митрополита Андрея, яка, мабуть, вперше проявилася у Глави Церкви, було те, що він почав дбати про наших вірних далеко поза межами своєї Батьківщини. Він був тим, хто першим об’їхав всі поселення наших українців закордоном, а для парохії в Аргентині він став першим Українським єпископом, який ступив на цю Південно-Американську землю. Я думаю, що сьогодні наша Церква, яка вже так впевнено стоїть на тих різних континентах, взорується на ту піонерську працю Митрополита Андрея і, очевидно, що її розвиває.

Торкаючись завдань, які стоять перед новим Главою Української Греко-Католицької Церкви, Блаженніший Святослав сказав:

Наша Церква прямує до Патріаршої гідності, розбудовує своє служіння як Церква Патріарша. І одною з рис такої Патріаршої Церкви є те, що кожен вірний нашої Церкви, де б він не був: чи в Казахстанських степах, чи в лісах Аргентини, чи Бразилії, повинен відчути піклування свого батька. А тим батьком є його Патріарх, якого осідок є в Україні. І ось я думаю, що саме тоді, коли направду кожний вірний нашої Церкви по цілому світі відчує таку батьківську любов і піклування, тоді наша Церква покаже, що вона є зріла до цієї Патріаршої гідності.

Тому що, скажімо, для того, хто пам’ятає ще підпільну Церкву і готувався до священства в тих умовах, першою несподіванкою, мабуть, було те, що ми будемо служити священнодійство привселюдно, при великому зборі наших вірних, бо завжди ці Літургії були таємні: за закритими дверима і заштореними вікнами.

Друга несподіванка, я ніколи не думав, що я колись вийду за межі колишнього Радянського Союзу. А так сталося, що двадцять останніх років мого життя я, з  невеликими проміжками, все ж таки був в різних країнах, навчався в Західній Європі, зокрема в Римі, а відтак душпастирював і в Греції, і в Латинській Америці. Це була друга велика несподіванка, яку ніхто ніколи не міг собі збагнути. Деколи студентам в радянській школі важко було зрозуміти навіщо вчитися іноземної мови. А тепер ми бачимо, що часами Господь Бог готує нас так, щоб можна було бути голосом своєї Церкви і свого народу в різних мовах і в різних культурах.

Верховний Архиєпископ Київський і Галицький УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук звернувся до слухачів української програми Ватиканського Радіо:

Я найперше хочу подякувати за молитву і всім вам уділити своє благословення, яке, все ж таки, є Божим благословенням, бо я просто відчуваю себе таким посередником, інструментом Божественної благодаті. Нехай ця Божа благодать всіх просвіщає, надихає і згуртовує до праці!

Джерело: Радіо Ватикан