Середа 7 тижня по Пасці

Ів.16, 15–23

«Журба жінці, коли вона народжує, бо година її вибула. А вродить дитятко – з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам’яті про болі нема!»

Не раз і не два у своєму житті ми маємо претензії до людей, до обставин. Але не дивімся лише короткозоро. Вміймо побачити, що ці труднощі Бог допустив, що ці трудні ситуації послані нам Господом і однозначно для нашого добра. З часом почнемо зрозуміти, якою доброю наукою був для нас навіть прикрий випадок.

«Тим, хто любить Бога, усе співдіє на добро», – звичайно, не легко про це пам’ятати у скрутні часи. Скажімо, коли  важко працюємо, то в цей момент складно тішитися майбутнім результатом, можливо, навіть складно продовжувати, але коли все виконаємо, то радіємо, що досягнули чогось доброго.

Дуже часто ситуація болить саме тому, що ми занадто переймаємось нею, роздумуємо. Вміймо дистанціюватись від цього болю, від проблеми, яку маємо. Вміймо не загострювати свою увагу на злі, нещасті чи несправедливості, вміймо перетривати.Бо часто ми так сильно зосереджуємось на своєму болі, що навіть не чекаємо, що прийде світло. Але ж як увечері стає темно, то усвідомлюємо, що після ночі настане ранок. Так і після будь-якого болю, труднощів, скорбот Бог посилає нам радість!

+Венедикт