//

Слово Митрополита Львівського на Неділю 7-му після Пасхи. Святих отців І-го Вселенського Собору

Слово Митрополита Львівського на Неділю 7-му після Пасхи. Святих отців І-го Вселенського Собору

 

Ді 20,16-18,28-36. Ів 17,1-13.

Світ - завжди неспокійний, почавши від бунту Адама та Єви проти Бога, та його припису, незабаром Каїн вбив свого брата Авеля, всякі, інші виступи народу проти свого Творця, -  такий стан триває аж до цього часу. Народ поділяється на два табори: слухняних Богові та бунтівливих. Ми, теж належимо до певного табору, хоч, зовсім не написано буквами зовні, однак, багато чого можна зрозуміти й визначити по житті кожної людини. Не легко знайти таку немудру людину, яка б відмовлялася від гідного й спасенного життя у вічному бутті. Мабуть, й невіруюча особа захиталася б, мимо того, що не вірить у вічне життя, однак, у сумніві бажала б жити щасливо й вічно, якщо таке життя припускають інші. Своєю мовою й своїми твердженнями люди бажають показуватися добрими, але легко відшукати тих, хто пускається на безглузде, нечесне, легковажне й неправедне життя. Людина любить або не любить Бога, живе з ним у примиренні або воює проти нього, перебуває у праведному або гріховному стані життя. У сказаному - третє виключається, немає третього поміж любов’ю або ненавистю, між служінням Богові чи його запереченню, не має половинчастого, існує тільки цілісне й правдиве. Сам наш Спаситель виразно потвердив: «Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує. Не можете Богові служити – і мамоні» (Мт 6,24). Господь не допускає третього, людина залишається з Богом або опиняється у таборі, що проти Бога. Не існує двох правд про одну і цю ж річ: якщо вона - чорна, то - не біла; коли ж - біла, тоді - не чорна! Коли людина вірить в Бога, тоді вона його не заперечує, бо старається прийняти усі вимоги, пропозиції та Заповіді, які пропонує Господь. Коли людина не вірить в Бога, тоді критикує його за установу Заповідей, за вимоги та рамки, які встановив Господь для добра людини. Людина дуже смішить себе тим, коли намагається поправити свого Творця й бачить речі по-своєму, що не є згідно з мудрістю Господньою.

 

Сьогоднішній день у церковному календарі називається Неділею святих Отців. Вона присвячена Отцям першого Нікейського Собору, що його скликав цісар Костянтин I у 325 році. Туди прибули єпископи з усіх кінців тодішнього світу. В чому полягала необхідність такого Собору? Священик  Арій (256-336) неправедно стверджував, що єдиний без причини й початку Бог, нестворений та незмінний, покликав до існування Сина, як створеного з нічого Слово, який перед тим не існував. А Син, як найбільш досконале створіння, покликав до існування Святого Духа, потім усі інші буття. Звичайно, що ця наука була осуджена Отцями Собору, які ствердили про існування Бога в трьох Особах: Отець, Син Божий  і Святий Дух, що не створені, рівні, досконалі, вічні тощо. У зв’язку з цим було встановлено Символ віри, як правда, в яку необхідно вірувати, що ми молимося словами: «Вірую в єдиного Бога Отця вседержителя…». Самого Арія та його прихильників, було покарано засланням. За священика Арія заступався митрополит Євсевій  із Нікомидії. Згодом, його звільнили із заслання, але Арій несподівано помер у 336 році перед самим днем проголошення його реабілітації. На цьому Соборі єпископи розглядали інші питання, що стосувалися життя Церкви.

 

Дуже важливо це, щоб ми уважно та кожного дня молилися «Символ віри»; були переконані про ці вчення святої Церкви, тим більше тепер, коли цей рік проголошено Святішим Отцем - Роком віри. Бо вірити не означає переконатися, так, наприклад, як це робили апостоли, коли їм говорили про те, що тіла Ісуса Христа немає в гробі; бо ангели повідомляли, що він воскрес і сам Ісус за свого життя стверджував, «... що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути» (Мт 16,21). Найближчі учні Христа не могли у це повірити, лише бігали до гробу, одні за другими, щоб переконатися про це, що Ісус говорив їм правду про себе, в яку необхідно вірити, а не переконуватися. До свого учня Томи після воскресіння, коли цей не був у силі прийняти цього, Ісус промовив: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» (Ів 20,29). Віра не полягає у побаченні, лише у сердечному прийнятті за правду почуте, прочитане, у нашому випадку, - про Господа та його навчання. На вечірні святих Отців згадується про нечестиві вчення Арія, Македонія, Несторія, Савелія, Севіра та інших. Справа полягає в тому, щоб людина, яка помилилася, могла визнати свою помилку та прийняти правду, про яку твердить Церква, її святі Отці. Ці, згадані, не хотіли приймати праведного вчення, лише боронили свого у своїй непереможній гордині. Святий І. Золотоустий у своїх творах згадує про недугу певних осіб, що наслідують осуджену Церквою науку Савелія, які відділяють Сина від Отця (див. Бесіда LXXIV на Ів п.1). Подібно, Учитель Церкви запитує про іншого учителя єресей: «Де тепер у нас Македоній, що боровся проти Утішителя (Святого Духа), який дарував знання мов» (св. Ів. Золот., «Слово друге про св. мч. Романа» п.2). Македоній заперечував те, що Святий Дух – Бог, твердив, що Він створений і не рівний Отцеві. Церква осудила єретичне, фальшиве вчення Македонія і завжди стверджує про рівність Бога в трьох Особах. Дякуймо Господові за дар віри та приналежність до святої, соборної й апостольської Церкви.

 

Серед духовних осіб в Україні існують теж, такі, які піддаються різним схизмам, шукаючи в цьому себе й задоволення своєї гордині. Бережімо сердечно віри, яку дарував нам Бог! Зростаймо у вірі та будьмо постійно вдячні Господу за цей дар та за те, що ми гідні сини й дочки святої Церкви. Хай пресвята Богородиця випросить нам дару глибокого зростання у вірі.

 

+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ

16 червня 2013 р.Б. Архикатедральний собор Святого Юра, м. Львів.


Джерело: www.ugcc.lviv.ua