//

"Хай ніколи не забракне нікому любові до своєї матері", - Митрополит Львівський УГКЦ

Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського

на Неділю 3-тю після Пасхи, Про Мироносиць

Ді 6,1-7; Мр 15,43-16,8.

Любі та милі діти, дуже гарно те, що ви сьогодні прийшли у церкву з батьками на Службу Божу, щоб разом молитися до Бога та співати йому добрих пісень слави.

 

Коли ми читали Святе Писання, ви чули, що жінки-матері вранці, швидко, коли ще було темнувато, спішили до гробу Ісуса Христа, щоб намастити його тіло пахощами. Матері, майже завжди, беруть дітей із собою, але цього разу в такий ранній час пішли самі до гробу. Відомо, що Ісус Христос, правдивий Бог, дуже любив малих дітей, яких приносили матері до нього. Він їх обнімав, благословив, клав руки на голови дітей, дарував їм духовну силу, щоб вони були мудрі та слухняні. Деколи збиралося дуже багато людей поза містом, а поміж ними матерів та дітей, сівши на траві, вони з радістю слухали навчань Ісуса, цілими днями (пор. Мт 15,32-38). І ми слухаємо й уважно читаємо Святі Писання, бо вони очищують душі, роблять нас іншими людьми і сам Христос сказав: «Уже і ви чисті -, словом, яким промовляв я до вас» (Ів 15,3). Дуже важливо: уважність душі до Божих слів, записаних у Святому Писанні; також, до повчань написаних різними побожними авторами та приймання до серця проповідування слова Божого, яке чуємо, наприклад, у церкві, - це очищує нашу душу.

 

Завжди пам’ятайте, дорогі діти, щоб ґречно і чемно поводитися всюди, а особливо в церкві підчас молитви.

 

Господь завжди і всюди нас бачить, від нього ніхто не може сховатися, тому необхідно постійно чинити добрі діла. І жінки-мироносиці із самого ранку спішили, щоб вчинити добре діло: намастити тіло Христа. Вони не жаліли коштів, щоб дорого заплатити за пахучі олійки, бо дуже любили його, пам’ятали про те, що Господь чинив їм добро та сильно любив матерів разом із їхніми дітьми.

 

Коли прийшли до гробу, то не знайшли тіла Христа, гріб був порожній, тільки ангел у вигляді юнака сидів там й повідомив жінок, що Ісус воскрес. Вони, мабуть, не розуміли, що таке воскресіння, коли їх навчав Ісус Христос або приймали це дуже поверхово, тому мироносиці прийшли з наміром покрити запашними пахощами тіло. Господь залишається вірним, навіть, тим людям, які йому не вірили! А воскреснути - означало, що дух Ісуса прийшов, щоб зробити живим тіло й забрати його на небеса. Тіло було неживе, а дух Христа прийшов і вчинив його живим:  «… Христос, воскреснувши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над ним більше не панує» (Рм 6,9).

 

Добрі жінки сказали про те, що тіла немає в гробі, що гріб відчинений, але апостоли, друзі Христа,  не вірили цьому. Мироносиці, мабуть, хаотично розповідали учням про побачене, бо отримали від цього певний стрес. Можливо, апостоли не вірили їм тому, що у давнину свідчення жінки не приймалося до уваги (див. «Ewangelie» z komentarzem duszpasterskim, T. Loska TJ 2009).

 

Нам відомо, що у Бога люди не вмирають, тільки засинають на певний час, бо Ісус Христос багато разів переконливо пригадував про це своїм слухачам. Колись люди не вірили у його воскресіння і це не перешкодило йому воскреснути, і тепер, певні особи не вірять у своє воскресіння і це не становитиме проблеми для Бога підняти усіх людей, теж, невіруючих, з мертвих. Дух людини безсмертний, помирає тільки тіло, але прийде час - і до неживого тіла Господь поверне оживляючого духа. Божою силою цей дух збере усе, що залишиться з тіла людини, найменші його частинки, порох, різні елементи та молекули, і вчинить з нього живе тіло, у якому вічно мешкатиме дух. Ми усі покликані до вічного життя. Тіло на недовгий час засне і його положать у землю, але згодом - дух вчинить його назавжди живим.

 

Сьогодні святкуємо день Матері у вашій парафії. У зв’язку з цим, вартує пригадати нам усім, щоб дякувати, любити, шанувати й щиро молитися за наших матерів. Не вільно чинити матерям жодної прикрості, а, коли б на нещастя хтось ненароком це зробив, тоді необхідно перепросити маму, цілуючи її руку. Це – велике покликання від Бога стати матір’ю, бо матері найкраще розуміють життя, яке вони виносять у своїх лонах.

 

Звертаюся до дітей та чоловіків, щоб завжди з великою шаною та любов’ю ставилися до своїх матерів та дружин. Хай ніколи не забракне нікому любові до своєї матері, бодай і тоді, коли вона старенька, не пам’ятає, хвора й потребує нашої опіки, такої, як вона доглядала за нами, малими немовлятами. Можливо для нашої матері вимагається від нас великої терпеливості, здобуваймося на це, щоб огортати її завжди ніжною любов’ю та допомагати в усьому!

 

Поручаймо нашу маму під опіку Божої Матері, молячись постійно за неї та, випрошуючи їй доброго здоров’я й вічного щасливого життя.

+ Ігор

Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ
19 травня 2013 р.Б. Церква св. Йосифа-обручника

Джерело: www.ugcc.lviv.ua