15 лютого в храмі Василія Великого після святкового Стрітенського Богослужіння відбулася конференція, на якій Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук та члени Постійного Синоду Єпископів зустрілися з представниками греко-католицького монашества Київської архиєпархії.

Ігумен Василь Тучапець, голова Комісії монашества Київської архиєпархії, коротко представив усі чоловічі та жіночі чернечі згромадження, які служать на Київщині: отців василіан, студитів, редемптористів, Воплоченого Слова, сестер служебниць, василіанок, Пресвятої родини, мироносиць, редемптористок. А вже самі богопосвячені особи розповіли про свою діяльність за останні роки. Окрім головного — молитви — вони займаються катехизацією, євангелізацією, харитативною роботою, підтримкою в'язнів і солдатів, реабілітацією звільнених, нарко- та алкозалежних. А головна тенденція «зовнішнього характеру» — постійний розвиток монашества, попри невелику кількість людей і скупі матеріальні ресурси, а також стрімке посилення інтересу та прихильності з боку пересічних мешканців Центральної України.

«Ходити в монашому одязі на цих теренах – уже означає постійно викликати зацікавлення і запитання в місцевих людей, котрі відвикли від подібного за роки радянізації, – сказала одна з сестер служебниць. – А відтак, навіть у транспорті розповідаючи про греко-католицьке монашество, ти вже займаєшся катехизацією. І багатьом це подобається, вони кажуть: "Ви не такі монахи, до яких ми звикли, ви відкриті й ідете до людей!"».

Блаженніший Святослав у своєму слові так само порушив цю тему: «Сьогодні, коли ми переживаємо 1025-річчя Хрещення Русі, я закликаю всіх вас черпати з глибоких традицій київського монашества. Цю спадщину, зокрема й спадщину Унійної Церкви, ми ще недостатньо добре знаємо, а значить, мусимо пізнавати. Дякую вам, що ви є тут, на теренах Київської землі. Бути тут справжнім монахом — уже подвиг. Я закликаю не лише залишатися тут, а й зростати. Знаю, як важко буває переконати настоятелів у Галичині, наскільки важливим є служіння в цій частині України. Але їм треба про це нагадувати — потрібно переносити всі провінційні доми монастирів зі Львова до Києва!»

Він також закликав монашество до особливо ретельного соціального служіння: «Прошу вас в особливий спосіб пам'ятати про тих людей, яких відкидає суспільство, незахищених, потребуючих. У нашій країні на очах посилюється зубожіння, соціальні проблеми не вирішуються, зростає напруга, і ми не маємо права цього не помічати. Мусимо говорити та просвічувати темряву. Я знаю, як багато такої роботи ви робите й без моїх слів, але все одно переконаний, що ми лише починаємо по-справжньому розгортати цю діяльність. А тому ви є тим добрим зерном, яке посіяне в родючий чорнозем Центральної України».

На конференції також обговорили перспективи відкриття католицької школи в Києві. Для цього вже створили громадську організацію (в Україні Церква не може виступити засновником школи), тепер питання за приміщенням, акредитацією. Прозвучала й думка про потребу заснування в Києві монастиря споглядального життя, відкривання дитячих садків, про які постійно запитують батьки, а також участі греко-католицького монашества в хоспісній опіці людей похилого віку. Такою співпрацею зацікавилася броварська місцева влада й відповідні лікарі.

Наостанок єпископи розпитали монахів про будівництво нових церков у Чернігові та Житомирі, про розбудову греко-католицького монастиря в Умані. До речі, в останньому місті нині склалася невтішна ситуація: у колишній каплиці історичного василіанського монастиря XVIII століття зараз працює бар.

Департамент інформації УГКЦ