//

Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм

Мр. 10, 46-52

 

«…Закричав він і промовив: «Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!»

 

У сьогоднішньому Євангелії сліпий жебрак двічі кричить до Христа. Знаємо, що коли приїжджає якась поважна особа, світська чи церковна, завжди стараються створити певну  атмосферу, порядок, зберігати етикет. У часи, коли проповідував Ісус, учні й апостоли також старалися впорядкувати стосунки людей з Ним. Сліпий жебрак порушив таку благоговійну, спокійну ситуацію. Він, напевно, роками сидів і просив собі на прожиття, бо не міг працювати і залежав від ласки людей, але однієї миті, знаючи, що поряд проходить Христос, він усвідомив, що має унікальний шанс зцілитися.

 

Очевидно, він чув про ті знаки, знамення і чуда, які творив Ісус, тому не просив в Нього хліба чи грошей, але того, чого дійсно потребував.

 

Отже, сьогоднішнє Євангеліє наголошує, що треба казати Богові про найважливіше, чого ми потребуємо, та мати відвагу настирливо просити цього у Бога, як жебрак.

 

Це не означає, що треба кричати на молитві, але щоб  серце наше «вопіяло», кричало про те, чого потребуємо. Якщо справді в такому стані, в потребі прийдемо до Бога, Він готовий задовольнити і відповісти на будь-яке наше прохання.  

 

+ Венедикт